Асиміляція за глухістю також простежується в конкретних умовах. При цьому
слід пам’ятати, що дзвінкі шумні приголосні в українському мовленні, на відміну від
російського, в кінці такту і в кінці складу, як правило, не оглушуються.
Експериментальні дослідження показують, що оглушення дзвінкого приголосного
перед глухим звуком в українському літературному мовленні може проходити тільки
на початку такту (як у межах одного слова-такту, так і на межі слів, що входять до
цього такту). При цьому зімкнені дзвінкі шумні оглушуються рідше, ніж щілинні
приголосні. Приклади регресивної асиміляції за глухістю:
а) префікс або прийменник оглушується перед дальшим глухим приголосним;
оглушення префікса з- перед глухими [к], [п], [т], [х] та [ф] на письмі передається
написанням с~: \cri\umamu, \ск\ажу, [сф]отографувати, [ст]иха — спитати, скажу,
сфотографувати, стиха. Прийменник з перед названими глухими вимовляється тіль­
ки як с, але на письмі не змінюється: з тобою — [ст]обою, з книги — [ск]ниги, з хати —
[сх]ати і под. Префікс і прийменник з перед іншими глухими приголосними оглу­
шується також повністю, але в українській орфографії ніколи не замінюється на с: з
чого — [зч]ого —> [сч]ого -> [шч]ого, зшити — [зш]ити —> [сш]ити —> [ш:]ити тощо;
б) кінцевий дзвінкий приголосний [з] у прийменниках і префіксах типу без-, роз-
також здебільшого оглушується перед дальшим глухим, хоч повний перехід у вимові
не відбувається, особливо перед глухим [с]; на письмі зміна не передається: розписка
[роспи’ска], безпечний [беиспе’чнш ], але розсада [розса’да], безславно [беизсла’уно] і
под.;
в) дзвінкий приголосний [з] оглушується перед глухими [к], [т] у словах [н’і’гг’і),
[к’і’хт’і], [ле’хко], [во’хко] та похідних від них утвореннях.
107 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Вшиє розпишалися випадки регресивної асиміляції за дзвінкістю і т у х іс ^
Прогресивна асиміляція за цими ознаками сучасній українській літературній мові н
властива. Поодинокі приклади уподібнення за дзвінкістю відбулися в давньоукра
Івськін мові: давньоруське бьчела бчела -> [бч]ола -> [бдж]ола, Га[нц]я ^
Га(ндз’)а тощо.