Асиміляція за місцем і способом творення приголосних звуків також частіше
відбувається при швидкому темпі мовлення, здебільшого в межах слова-такту і (рід.
ше) на межі тактів чи слів у такті.
Прикладами асиміляції за місцем і способом творення приголосних у давньо­
українській мові є уподібнення м’яким приголосним дальшого Ц] (повна прогресивна
асиміляція за способом творення): окитиЦе] —> жи[т’іе] -> ж и[т’т’е] —> [жит’.а]; ночью
(фон. [ноч*ь]у]) -> [ноч’іу] -> [н’іч’ч ’у] -> [н ‘і’ч ’іу] і под. Подовження приголосних у
результаті названої асимілятивної зміни є однією з фонетичних особливостей укра­
їнської мови.
До асиміляцій такого типу сучасного періоду, що спостерігаються в усному мов­
ленні, належать:
а) зміни груп «свистячий і шиплячий» у групи «шиплячий і шиплячий» (регре­
сивна асиміляція): безшумно [беиш:у’мно], принісши [прин’і’ш:ис], через жито
[че’ре»ж:ито], а також перехід свистячих у шиплячі перед африкатами [дж], [ч]: пісок
— пісчаний -» [п’ішча’ниГ], ізджу —> Ці’жджу] тощо;
б) зміни звукосполучень «шиплячий і свистячий» у сполучення «свистячий і
свистячий» (регресивна асиміляція): б’єшся ^ е ‘с ‘:а ], зваж ся [зва’з’с’а], а також:
книжці [кни’з’цуі], чашці [ча’с’ц’і];
в) перехід в африкати приголосних [д] і [т] у звукосполученнях «приголосний [т],
М » [д]> М і свистячий (шиплячий, африката)», наприклад: Віт чизна [в’іч:и’зна],
коритце [кори’ц:еи], коротший [коро’ч.иі], йдеться [іде’ц’:а], радься [ра’дз’ц’а] і
под.;
г) переходи африкат у свистячі, шиплячі чи інші африкати перед свистячим,
шиплячим або іншою африкатою: р ічці [р’і’ц’:і], не морочся [неиморо‘ц’:а].
Українською орфографією передаються тільки поодинокі наслідки асиміляції за
місцем і способом творення: пишеться щ (фон. [шч]) на місці [сч] (щастя, ліщина,
піщаний, дощаний), а також щ (фон. [шч]) і чч на місці [с’ч] і [ц’ч’] у словах типу
Одещина, Вінниччина.