Асиміляція за м’якістю також буває тільки регресивною. Вона в усному україн­
ському мовленні надзвичайно поширена, але ступінь її здійснення залежить від ха­
рактеру приголосних, що вимовляються поряд. Так, приголосні [д], [т], [з], [с], [дз],
[ц], [л], [н] асимілятивно пом’якшуються перед будь-яким м’яким названої групи при­
голосних: для [д’л’а], навесні [навеис,н’і|], ж інці [ж’і’н’ц’і]. Однак приголосні [д], М»
[я], [н] не асимілюють з дальшими пом’якшеними і напівпом’якшеними [р*], [к’], [г*]»
108 [6*1* [п’], [ф’], [м’], [ж’], [ч*], [ш*]: хитрі [хи’тр’і], твій [тв’ії], палкі [палк’і1] і под.
Передньоязикові [р], [ж], [ч], [ш], задньоязикові [г], [к], [х], глотковий [г], губні [б],
[п], [в], [м], [ф], асимілятивно в українському мовленні не пом’якшуються перед
будь-яким м’яким чи пом’якшеним приголосним: землі [зеимл*і], гніт [ги’іт] і [гн’іт]
тощо. А приголосні [з], [ц], [с], [дз] можуть сприймати асиміляційний вплив напів-
пом’якшених губних [б’], [п’], [в’], [м’], [ф*], а також [р’] і пом’якшуються: сшято
[с’в’а’то], сміх [с’м’іх], цвіт [ц’в’іт].