Подовження приголосних при збігові їх в українській мові буває:
а) коли корінь починається таким звуком, яким закінчується префікс:
(без)збройний, (під)дати, (об)бити;
б) коли корінь закінчується приголосним [н], до нього додасться суфікс -ник-,
-ниц(я): ден(н)ий, баштан(ник), Він(ниця);
в) у складноскорочених словах типу юннат — юн(ий) на/л(ураліст), деффак —
деф(ектологічний) факультет);
г) у словах возз ’єднання, возз ‘єднаний і под., у яких перед префіксом з- стоїть
префікс воз-, що також закінчується на [з];
ґ) у прикметникових наголошених суфіксах -енн-, -анн-: страшенний,
нескінченний, невблаганний і под.;
___ ___________________ ____________ Фонологія
109 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
д) в іменниках, утворених від прикметників, з подвоєним [н:], наприклад-
стіннівка (стінний), кіннота (кінний), старанність (старанний), численність
(численний) і под. Якщо ж іменник утворений від дієприкметника (у дієприкметника»
приголосний суфіксальний [н] у сучасній українській мові не подовжується), ^
подвоєння приголосного [н] у ньому немає: відданість (відданий), завершеність
(завершений);
е) у дієслівних формах минулого часу на -ся, якщо постфікс додається д0
дієслівно? форми з кінцевим [с]: винісся, розрісся.
Усі випадки морфологічного подвоєння приголосних закріплюються українською
орфографією.
Подовження наявне також у словах ссати, виссати та інших (цього кореня), в яких у
давньоруській мові між приголосними вживався слабкий редукованний (сьсати).