В українській мові за певних фонетичних умов приголосні звуки подовжуються.
Оскільки у вимові їх витримка вдвічі довша, вони називаються подовженими, або
швоєнимн.
Подовжені приголосні є результатом двох основних змін: повної прогресивної
асиміляції м’яким приголосним наступного Ц] (явище фонетичне) і збігу приголосних
при словотворенні (явище морфологічне).
110 Фонологія
Звичайно при нормальному і швидкому темпі мовлення якоїсь відмінності у
вимові подовжених звуків, що виникли різними шляхами, немає. Однак специфіка
фонетичного подовження і морфологічного збігу приголосних простежується.
Здвоєння приголосних у результаті збігу приголосних характеризується тим, що
вимовлятися подовжено можуть такі приголосні, які ніколи не подовжуються фоне­
тичним шляхом, зокрема губний [б]: о[б:]ити; тверді передньоязикові: бе[ч\\убий,
[зї\аду, ві[д:]ати, к/[н:]ии; задньоязиковий [к]: страшком.