Спрощення в групах приголосних також зумовлюється характером звукосполу­
чень приголосних, темпом мовлення та іншими чинниками. Одна з особливостей
спрощення в українській мові полягає в тому, що, на відміну від російської мови,
спрощений в усному мовленні приголосний не передається і на письмі: [п’і’зно] —
тзно — [тисжяе’виТ] — тижневий, [ви^ізни’ї] — виїзний і под.
До першої групи спрощень, що закріплюються правописом, у сучасній україн­
ській літературній мові належать:
[жн] [жди]: кожний (із кождьныи), тижня;
[зн] |? | [здн]: пізно (із поздьно), виїзний;
[сн] <- [слн]: масний (із м асльний), ремісник, навмисне;
[сн] (скн]: тиснути (із тискнути);
[сц] «- [стц]: м ісце (із м+стьце);
[нц] <- [лиц]: сонце (із сьлньце);
[рц] 4 — [рдц]: серце (із сьрдьце);
[ич]« — [рнч]: гончар (із гьрньчарь),
[скл] 4 — [с т о ]: скло (із ст ькло).
Другу групу спрощень становлять такі, що охоплюють в усному мовленні всі ви­
падки, а на письмі в деяких словах не передаються: [сн] < — [стн]: чесний (із чьстьний),
корисний, якісний, вісник, але в словах іншомовного походження типу компостный,
баластний, контрастний, форпостний, аванпостний і под. всупереч вимові пи­
шуться неспрощені групи приголосних. Наявне спрощення [стн] -» [сн] і в слові
шістнадцять [ш’існа’дц’ат’], але орфографією воно не закріплюється;
[ся] « — [ста]: щасливий (із счастьливьи), слати (із стьлати), улесливий, але в
словах кістлявий, пестливий, хвастливий і под. [т] зберігається на письмі;
[с’к] <- [стс’к]: міський (із мЪстьскый), але туристський, хоч вимовляється
(турн’с’пгі].
112 Третю групу становлять слова, утворені за допомогою суфіксів -ськ-. -ств від
іншомовних твірних основ із кінцевими групами приголосних. У таких новотворах
склалися багаточленні звукосполучення, які, як правило, в усному мовленні спро­
щуються, а на письмі передаються повністю і без будь-яких винятків: [студе’н’с’юц] —
студентський, студентство; [аге’нство] — агентство і под.