Валентність дієслова не взаємодіє з категоріальними значеннями часу й способу, становлячи внутрішньоструктурну основу дієслівної лексеми і будучи з нею злитою. Реалізація значень часу і способу не впливає на репрезентацію валентних гнізд дієслова, кількості учас­ників дії та обставин її перебігу. Взаємодія категоріальних значень особи дієслова зумовлюється місцем останньої у структуруванні пре­дикативного зв’язку. Лівобічна валентність співположена з дієслівною особою, оскільки остання детермінована іменниковим підметом, пер- сональність/імперсональність речення визначається дієслівною семан­тикою і семантико-синтаксичним протиставленням одиничний/узагаль­нений суб’єкт. Будучи співвіднесеною з інтегральною семою суб’єкти ості, валентність щодо неї може бути експлікованою/імплікованою у влас­них варіантних виявах. Суб’єктна лівобічна валентність накладаєть­ся на грамеми особи (теперішній, майбутній час, наказовий спосіб), роду і числа (минулий час, умовний спосіб), становлячи ядро і напівпе- риферію взаємодії. Безособові лексеми в плані взаємодії дієслівної осо­би і валентності дієслова є периферійними, оскільки вони є варіант­ним виявом одновалентних лексем. Найповніше реалізується іменни­кова лівобічна валентність у третій особі дієслова, що дозволяє варію­ватись формальній реалізації суб’єкта.

— Категоріальні значення валентності дієслова при утворенні похідних іменників транспонуються в них. У цьому вони є подібними до ГЗ виду. Споріднює їх також віртуальний характер закріпленості за лек­семою, а не за окремою з її репрезентацій. Категоріальні значення виду