Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Орфоепічні норми окремих груп приголосних

Вимова приголосних звуків української мови характеризується в цілому чіткістю)
виразністю як у позиції перед голосним, так і в кінці слова. Однак вимова окремих
груп приголосних має певні особливості.
1. Дзвінкі приголосні не втрачають дзвінкості в кінці слова та в позиції перед
піухими приголосними (крім [г], [з]): [горб], [пох’ід], [наказ], [дубки], [н’іжка], але
[н’іхт’і], [ленхкий], [ш:умом] (з шумом); у префіксі без [з] не оглушується.
116 2. Глухі перед дзвінкими вимовляються дзвінко внаслідок асиміляції за дзвін­
кістю: [бород’ба], [проз’ба], [вогзал], [фудбол].
3. Губні [б], [п], [в], [м], [ф] у кінці слова вимовляються твердо: [с’ім], [др’іб],
[верф], а перед [і] — напівпом’якшено: [б’іл’], [в’ік], [м’іж], [п’ід], [ф’ігура], у словах
іншомовного походження вимовляються пом’якшено також перед голосними зад­
нього ряду ([у], [о], [а]): [б’уро], [ф’узеил’аж].
4. Шиплячі в кінці слова і складу, а також перед голосними [а], [о], [у], [е], [и]
завжди вимовляються твердо: [п’іч], [курча], [чес’т’], [чаша]. Лише у позиції перед [і]
ці звуки вимовляються напівпом’якшено: [нож’і], [груш’і], [оч’і].
5. У кінці слова завжди вимовляємо [ц’]: [к’інец’], [хлопеиц’], [си’ниц’а]; крім слів
іншомовного походження та вигуків: [палац], [бац].
6. Буквосполучення дж, дз передають один звук у межах морфеми: [джеирел°о],
[дзеркал°о]; або два звуки на межі морфем: [від-женни], [над-зв°ук°овий].
7. Щілинний [г] в українських і в багатьох запозичених словах вимовляється як
гортанний: [гай], [гор’іх], [гора], [гуси], [сн’іг], [агр°он°ом], а проривний [ґ] звучить у
небагатьох словах: [аґрус], [ґазда], [ґанок], [ґедз’], [гирлига] та ін.
Увага! Усі запозичені слова в українській мові фонетично й граматично
адаптуються. Однак окремі з них характеризуються орфоепічними особливо­
стями. Наприклад, російський голосний [е], що походить з [іе], передається в
українській мові як [+е] після м’якого приголосного (орфографічно є): Лесков.
Бєлий. В іншомовних загальних назвах після [д], [т], [з], [с], [ц], [ж], [ч], [ш], [р]
вимовляється [и], а після інших приголосних — [і]: дизель, шифр, жираф, але:
хімія, гігант, фізика. Звукосполучення «голосний + [і]» замінюється в україн­
ській мові на «голосний + [йі]»: егоїст, мозаїка. Те ж саме із сполученням [і] +
[е]: гігієна, ієрогліф, але всередині слова у звукосполученнях [іа], [іу], [іо]
приголосний [й] не з’являється: ідіома, авіація, тріумф.

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.