Українська графіка (грец. арИікв — угорко — пишу, креслю, малюю) — 1) розділ
науки про мову, в якому вивчається сукупність умовних знаків для передавання на
письмі усного мовлення; 2) система співвідношень і зв’язків між одиницями звукової
будови української мови і знаками їх писемного передавання.
Як відомо, основу графіки української мови становлять літери, або букви, сукуп­
ність яких називається алфавітом (аїрИаЬеіоз, від назв двох перших літер грецького
алфавіту — альфа, бета, новогрец. віта). Для позначення системи буквених знаків
використовують також назви азбука (<— старосл. азьбоукьі, утвореного за зразком
грец. аїрИаЬеІоз від назв двох перших літер азь і боукьі) і абетка — українське слово,
утворене за вимовою двох перших літер алфавіту (а, бе) під впливом азбука і
алфабет.
Алфавіт складається із 33 букв; із них 32 букви передають на письмі мовні звуки, а
ь (м’який знак) позначає м’якість приголосних на письмі. Букви в алфавіті розміщені
в певному порядку. Знання алфавіту допомагає швидко знаходити потрібні слова в
словниках, енциклопедіях, назви в каталогах, списки людей тощо.

З погляду орфографічного функціонування кожний варіант має різновиди літер —
великі й малі; друковані й рукописні.
І нУеП в м раа иєг . маТ і! от мРкоу а з.й мДоігощ ое 1т9нр9н3ея б рба. убзкуавкп вва ам аьл’ я(фтмаа’втяіикт иі мйт ерзханааднкиі) чцсінтйоон.яел,а нві яаклофїа зваіткі оонсотамнірньнооюс.ті в ньому