Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

1. СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ КАТЕГОРІАЛЬНИХ ЗНАЧЕНЬ ІМЕНІ ТА ДІЄСЛОВА В МЕЖАХ РЕЧЕННЯ 1.1. Статус дієслова як лексеми у предикативній структурі

загрузка...
Дієслово є типовим репрезентантом у сучасній українській мові при- судка-предиката. О. О. Потебня дуже слушно зауважував, що речення поза відмінюваною формою дієслова не існує. Жодна з конкретних граматичних категорій не може повністю репрезентувати ту чи іншу частину мови, тільки їх цілісний комплекс відображає сутність лексе­ми як носія частиномовного значення. Дієслово асоціюється постійно

загрузка...

з ознакою присудковості, що загалом відповідає його семантиці й син­таксичній спеціалізації в ядерній площині, яку витворюють особові форми. Без активної взаємодії особової семантики із самою семантич­ною структурою лексеми не може витворитися дієслово. «Зміст проце­су запозичується дієсловом з речення і переноситься на дієслово як частину мови. Тим самим набувається лексична визначеність дієслова як самостійної групи. Водночас постає необхідність використання його в ролі присудка і ніякого іншого члена речення, тому що основне ви­раження передаваного висловленням процесу міститься в предикаті» [Мещанинов 1982, с. 9]. Дієслово утворюється завдяки його прилучен­ню до предиката, його властивостей. Якраз специфікація дієслова у предикативній функції зумовлює всю систему його категоріальних зна­чень, на реалізацію просторово-часової стратифікації денотативного змісту речення щодо особи мовця спрямовані первинні функції форм часу, способу, виду дієслова.

Прилучення дієслова до властивостей предиката не означає меха­нічного перенесення всього комплексу ознак предиката на дієслово. Ка­тегоріальний апарат предиката значно ширший віддієслівного і є вели­чиною іншого мовного рівня — синтаксичного. Експонентно закріпи­лися за дієсловом ті властивості предиката, які в результаті тривалої суспільної практики когнітивно асоціювались із дієсловом. Дієслово як типова форма презентації предиката в українській мові у своїй семан­тичній структурі прогнозує синтагматичні семи, які заповнюються відпо­відними аргументами. Спрямованість дієслівноїлексеми на синтаксич­ний рівень ні в якому разі не означає рівновеликість її формальних по­казників як експонентів окремих категоріальних значень предикатив­ним величинам, які можуть збігатись, суперечити одні одним. Тому й виникла необхідність послідовного розмежування морфологічного часу дієслова і синтаксичного часу предикативної одиниці, семантики мо­дальності речення і значення способу дієслова. Аналіз усіх цих склад­ників зумовлює неодноплановий підхід до тлумачення самої предика­тивності, що є облігаторною величиною всіх реченнєвих структур.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.