| Відмінність дієслівних ознак (власне-дієслівних) і предикативності як визначника реченнєвої структури слід шукати в першу чергу в опозиційній спеціалізації. «Місце розташування завжди є ознакою присудковості, оформлення ж слова може належати і до присудковості, і до дієслівності» [Мегцанинов 1982, с. 220]. Ознаки присудковості, спільні для кожного слова в присудкові, виявляються також і дієслівними, але, крім них, виділяються також і такі, що притаманні тільки дієслову і ніякому іншому слову у складі присудка. Вони й будуть ознаками дієслівності як морфологічного класу дієслів, але не присудковості (предикативності), тому що приписуються тільки дієслову. Такими ознаками дієслівних лексем як цілісного класу в морфологічному плані є вираження процесу, ступеня його результативності, спрямованості, тривалості (у часі, перебігові) і деталізація процесу в модальних, видових (квантитативності, цілеспрямованості і т. д.) та подібних нюансах. Усі ці відтінки чи більшість із них у слов’янських мовах характеризуються формальною репрезентацією, послідовною внутріпарадигматичною ієрархією. Така ієрархічна структура в силу комунікативної практики, функціонального призначення лексем ког- нітивно асоціюється з певною реченнєвою структурою. Система семан- тико-парадигматичних іманентно-дієслівних зв’язків встановила тип мислиннєвої операції, що асоціюється з відповідним дієсловом-преди- катом. Тому вже на рівні віртуального мовного знака дієслово характеризується цілим комплексом семантичних гнізд, які можуть бути заповнені словами тільки відповідної семантики. Така вибірковість пов’язана знову ж таки з реченнєвоструктуруючою функцією дієслова. |
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.