Корінь є центральною морфемою слова, у якій міститься основний елемент зна­
чення слова. Якщо буквений і звуковий склад у слові збігаються, то труднощів у
визначенні самого кореня, як правило, не виникає. Однак часто трапляється так, що
загальне значення, виражене у корені, представлене не однаковим звуковим комп­
лексом. Наприклад, у словах міст і мостити корінь один і той самий, але він пред­
ставлений у двох варіантах: міст- і мост-, так само в словах рушати і рух корінь
виступає у двох варіантах: руш- і рух-.
Знання орфографічних правил допоможе кожному правильно написати, на­
приклад, слова ручний і рушник, вибрати орфограму у слові вертоліт (а не
вертольот).
Насамперед треба знати причини появи варіантних коренів. Так, в іменникових
коренях та в коренях слів, що походять від іменників, з’явилися варіанти звучання о, с
чи і залежно від того, в якому складі опинявся голосний звук (у відкритому чи
закритому). Якщо у відкритому, то будуть звуки [о, є] (і такими ж буквами вони
передаються), а якщо у закритому, то на їх місці звучить [і] і пишеться буква ї: ночі —
ніч — нічний — ночувати; печі — піч — пекти — випікати.
Чергування голосних звуків сприяє розвиткові варіантів коренів, що є наслідком
втрати -колишніх коротких голосних о та є у позиціях, які називалися слабкими: без
наголосу, перед складом з голосним повного творення або перед складом з коротким,
але сильним голосним. Наприклад: день — дня (ден-, дн-), сон — сну (сон, сн-).
Причиною виникнення варіантів коренів є також колишня зміна твердих при­
голосних [г], [к], [х] на шиплячі [ж], [ч], [ш], які колись були м’якими, і на [з], [ц], [с]:
друг — друже — друзі; рука — ручний — на руці; кожух — кожушанка — у кожусі.