У словах української мови при їх вимові невиразно звучать голосні [е], [и], які
опиняються в ненаголошеному складі. Найефективнішим способом визначення, яку
букву треба писати, є перевірка слів наголосом: блищати — блиск, видихати — види­
хувати, перекидати — перекинути, свистіти — свист, пересипати — пересипати,
вишняк — вишня, життя — жити, шепотіти — шепіт, шипіти — шип, мирити — мир.
139 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Частина слів української мови не може бути перевірена наголосом. Написання таких
слів треба запам’ятати, а в сумнівних випадках перевіряти за орфографічним слов­
ником; керувати, левада, легенда, леміш, чекати, кишеня, криниця, минулий, пиріг
цибуля та ін.
Хоч і не зовсім виразно звучить [е] у словах берег, обережність, бережок, береза,
берест, белебень, велемудрий, велет, вередливий та інших, але слід п ам ’ятати, що у
так званому повноголоссі завжди треба писати і, а не и.
Примітка. Повноголосся — це поєднання звуків -ере-, -еле~, -оро-, -оло-.