Правопис закінчень іменників

Як відомо, іменники поділяються на чотири відміни, а перша і друга відміни
поділяються ще на групи — тверду, м’яку й мішану. Іменники кожної відміни мають
свої відмінкові закінчення.
І відміна
Відмінок Тверда група М’яка група Мішана група
Н. -а -а -а
Р. -II -і(-Г ) — і
д. -і -і(-ї) -і
Зн. -У -ю -У
Ор. -ою -ею (-ею) -ею
М. (на) -і ї ї на -і, (-Т) (на) -і
Кл. -1е(-є) -е(-е) |-„ 1
П р и м і т к а. В іменниках 1 відміни у Р., Д., М. відмінках пишемо закінчення Г у тих
випадках, коли треба позначити останній кореневий звук [й] і закінчення [і]; наприклад —
шиї — на шиї.
II відміна
Відмінок Тверда група М’яка група Мішана група
Н. -е,П
Р. -а,-у •я, -ю -а
д. -у, -ові -ю, -елі (еві) -ю, -еві
Зн. як Н. або Р. як Н. або Р. як Н. або Р.
Ор. -ом -ем -ем
М. (на) -у, -ові (на) -і, еві (еві) (на) -і, еві
Кл. -У> -ю, -е -У,-Є
Примітка. Закінчення -а в Р. відмінку мають іменники з конкретним значенням, -у —
з абстрактним значенням, збірні, а також зі значенням великого простору, назви річок, озер,
гір, островів, областей; віддієслівні іменники. У деяких іменниках закінчення -а, -у зале­
жить від наголосу: гурта — гурту, моста-мосту. У Д. відмінку можна вживати -у або -о«,
якщо поряд кілька іменників чоловічого роду: товаришеві Іванову. Закінчення -ові пере­
важає в назвах істот. Іменники з суфіксами -іл (-їв), -ов, -ев (•€*), -ин, -ін (-ш) мають у
Д. відмінку тільки закінчення -у: Києву, Федорову. У Зн. відмінку закінчення таке, як і в Н.,
мають назви предметів, а назви істот — таке, як у Р. відмінку.
141 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
III відм ін а
Відмінок Закінчення
Н. 11 -«
Р. -і, -ері
д. -і, -ері
Зн. □ , -ір
Ор. -ю
М. 1 і 3■
Кл. -е, -и
Примітка. В Ор. відмінку перед закінченням -ю подовжений приголосний переда-
ється двома буквами: маззю, віссю, тінню. Подовженими не бувають букви б, я, в, м, ф р
бо вони вимовляються перед звуком [й] твердо: кров То, матір ‘ю, Об ‘ю.
IV відміна
Відмінок Закінчення
н. -а, -я
Р. -ати, -яти
д. -аті, -яті
Зн. -а, -я
Ор. -ам, -ям
М. (на) -і
Кл. -а, -я
Примітка. В іменниках IV відміни у непрямих відмінках перед закінченням наявні
суфікси -ат-, -ят-, -єн-: теляти — теляті, качати — качаті, імені — іменем.
Множина
І відміна II відміна
тверда група м’яка група мішана група тверда група м’яка група мішана група
Н. -и -і -і -и, -а -я, -і (-Ї) -і
Р. □ □ , -ей О , -ей -ів -ів (-їв), □ -ів, П
д. -ам -ям -ом -ам -ям -ам
Зн. як у Н. або Р. як у Н. або Р. як у Н. або Р. як у Н. або Р. як у Н. або Р. як у Н. або Р.
°Р -оми -ями -оми -оми, -ми -ями, -ми -ами
М. (на) -ах (на) -ях (на) -ах (на) -ах (на) -ях (на) -ах
Кл. -и Ч — г -і -и, -а -і (-Ї), -Я -і
Примітки. 1. В іменниках, що мають у кінці основи суфікс -к або сонорний звук
після голосного, з’являється вставний голосний [е] або [о], який передається на письмі
буквою: ніжок, стаєнь, мітел.
2. У Р. відмінку зберігається подовжений звук, який передається двома буквами: вілл,
ванн, тонн, кілець.
3. Поодинокі іменники жіночого роду мають у родовому відмінку множини закінчення
-ей. перед яким не подовжується приголосний звук основи і пишеться одна буква: стаття
-статей.
142 Орфографія
Примітки. 1. Окремі іменники в Н. відмінку мають закінчення -а та -**: вуса і вуси,
рукава і рукави.
2. У Р. відмінку закінчення -їв пишеться при роздільній вимові: верхів Те. подвір Те.
3. При збігові двох приголосних з’являється вставний звук: відер, кілець.
4. В Ор. відмінку можуть бути паралельні написання: гостями і гістьми; конями й
кіньми; чоботами і чобітьми.
5. Деякі іменники, що мають тільки форму множини, пишуться із закінченням -.чи.
гусьми, курми, людьми, саньми.
Закінчення іменників у кличному відмінку однини
Закінчення -у мають:
1) іменники чоловічого роду твердої групи II відміни: синку, конику;
2) деякі іменники мішаної групи: товаришу, слухачу;
3) іншомовні імена з основою на г, к, х: Генріху, Еріку.
Закінчення -ю мають:
1) іменники чоловічого роду м’якої групи II відміни: місяцю, секретарю;
2 ) іменники І відміни м ’якої групи жіночого роду, доню, матусю.
Закінчення -е мають:
1) іменники II відміни твердої і м’якої груп: голубе, орле, молодче, хлопче;
2) іменники II відміни мішаної групи: школяре, повістяре, Довбуше;
3) іменники І відміни м ’якої і мішаної груп: воле, душе.
Закінчення -е мають:
іменники І відміни м ’якої групи: надіє, мріє.
Закінчення -о мають:
іменники І відміни твердої групи: Миколо, сестро.
Примітка. Якщо звертання має форму словосполучення, закінчення кличного від­
мінка можуть мати обидва слова або тільки одне: Петре Васильовичу, пане Дмитро.

загрузка...

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.