Серед дієслівних форм виділяються змінювані форми: особові, родові та іменна
(дієприкметник).
Іменна форма (дієприкметник) своїми закінченнями збігається з прикметниками
твердої групи.
Особові форми функціонують у теперішньому і в майбутньому часі, а також у
наказовому способі.
Дійсний спосіб
І дієвідміна
Особа Однина Множина
1 -у, -ю -емо, -ємо
2 -еш, -єш -ете, -єте
3 -е, -є -уть, -ють
Примітка. Якщо при зміні слів за особами наголос залишається на закінченні, то
кореневий приголосний не пом’якшується. Якщо ж наголос переходить на закінчення, то
приголосний кореня у першій особі однини та в третій особі множини перед голосним
закінчення пом’якшується і відповідно це пом’якшення позначається буквою ю: борю —
борють, шлю — шлють.
II дієвідміна
Особа Однина Множина
1 -у, -ю -имо, -їмо
2 -иш, -іш -ите, -їте
3 -ить, -їть -ать,-ять
Примітка. Буквами я, ю, ї позначається кореневий звук [й] разом із голосним закін­
чення: стою [стойу], стоїш [стойіш], стоять [стойат*].
Дієслова І та II дієвідмін у першій особі множини можуть мати скорочену форму
закінчення: робимо і робим.
У складеній формі майбутнього часу особові закінчення має дієслово-зв’язка бути
при незмінюваній формі інфінітива. У простій формі виступають особові закінчення,
як у теперішньому часі.
Друга форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду в сучасній українській
мові має закінчення -му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть. Орфографія
Особові закінчення дієслів теперішнього часу
Особа
Однина Множина
І дієвідміна II дієвідміна І дієвідміна II дієвідміна
1 -у(-ю) -У (-Ю) -емо (-емо) -имо (-їмо)
2 -еш (-еш) -иш (-1ш) -ете (-ете) -ите (-їте)
3 -е (-є) -ить (-їть) -уть (-ють) -ать (-ять)
Особові закінчення дієслів недоконаного виду майбутнього часу
Особа
Однина Множина
І дієвідміна II дієвідміна І дієвідміна II дієвідміна
1 -му •мемо
2 -меш -мете
3 -ме -муть
П равопис особових закінчень дієслів наказового способу
Особа Однина Множина
1 — -мо, -імо
2 -и (нуль звука) -іть (-іте)
3 -хай… -е (-є) хай… -уть (-ють)
-ить (-їть) -ать (-ять)