Суфікс — це значуща частина слова, що стоїть відразу після кореня і служить
звичайно для творення слів. Своє словотвірне значення суфікс виражає тільки у
зв’язку з кореневою морфемою. Наприклад, суфікси -ець, -ист, -іст утворюють назви
осіб чоловічої статі за належністю до організації, партії, політичної чи наукової течії:
партієць, ідеаліст. Але в поєднанні з коренями слів, що позначають дії або предмети,
утворюють назви осіб за родом діяльності: шити — швець, таксі — таксист, піаніно —
піаніст. Суфікси -от(а), -ість, -изн(а), -інь у поєднанні з коренями прикметників, які
виражають ознаки або властивості предметів, утворюють назви абстрактних понять:
доброта, відважність, крутизна, просторінь.
Суфікс видозмінює, уточнює лексичне значення кореня й одночасно граматично
оформлює разом із закінченням передсуфіксальну частину і все слово, відносячи його
до однієї із самостійних частин мови: слова трійка, казка, синька належать до імен­
ників, бо їх корені (тр-и, каз-а-ти, син-ій) граматично оформлені іменниковим су­
фіксом -к- і закінченням жіночого роду називного відмінка однини -а. Видозміна ко­
реневого значення в похідних словах поєднується з видозміною їх граматичного
оформлення як іменників. Суфікси розподілені між частинами мови, закріплені за
певними групами (словотвірними типами) слів у межах частини мови. Наприклад, су­
фікси -ар(-яр), -ич, -ець, -ин, чш н, -иц(я), -ниц(я), -ець, -тель, -к(а), -ист , -іст є за­
собами творення іменників, що позначають осіб за родом їхньої діяльності, фахом;
-я-, -ав- (-яв-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк- засобами творення якісних прикмет­
ників; суфіксами -її-, -і-, -а-, -ва-, -ува-(-юва-) творяться дієслова; -о, -е, -чі — при­
слівники. СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Окрему групу складають суфікси, що служать для творення форм слова, тобто ви­
конують не словотвірну, а граматичну роль. При словотворенні суфікс уточнює речове
значення кореня, внаслідок його приєднання з’являється нове слово: вітер — вітряний
правда — правдист. Коли утворюються форми одного і того самого слова, суфікс не ви­
дозмінює значення кореня. Наприклад, формотворчими є суфікси -ш-, -іш- у при-
кмешиках для творення форм вищого і найвищого ступенів (тонкий — тонший —
найтон-ший; червоний — червоніший — найчервоніший); у прислівниках для творення
таких самих форм (вільно — вільніше — найвільніше); суфікси -уч-(-юч-), -ач-(-яч-), -л.
-н-(-ен~), чи- у дієсловах для творення форм дієприкметників (ріжучий, висячий,
запрілий, зведений, забутий); -учи(-ючи), -ачи(-ячи), -ши, -вши — для творення
дієприслівників (їдучи, стоячи, принісши, пізнавши) та деякі інші, що служать для
творення дієслівних форм (наприклад, недоконаного виду від доконаного:
переказати — переказувати, відпрацювати — відпрацьовувати).
Примітка. Суфікс, як правило, стоїть перед закінченням. Після закінчення може
стояти тільки постфікс -ся в дієсловах (училШся,уч[у\ся) та словотворчі морфеми, похідні
від часток, що пишуться через дефіс (так\ий\-от, якіимиІ-небудь. сідай\те\-но.
заидїітьі-бо).