Словотворчі морфеми разом із коренем входять до складу основи слова. Основа
слова — це та частина змінюваного слова, яка виражає його лексичне значення. Основа
виділяється в слові відкиданням у змінюваних словах закінчення, а також суфікса,
який творить форму слова. Наприклад, у словах місто, визвольний, чотири виділя­
ються основи міст-, визвольн- і чотир- відкиданням закінчень -о, -ий, -и, а у формі
вищого ступеня прикметника зеленіший (від зелений) відкидається, крім закінчення, і
суфікс -іш-: зеленіший.
Основа слова може дорівнювати кореню: сад, страва, дорогий; до її складу мо­
жуть входити один або два префікси: захід, запобігти; префікс і суфікс: пригадати та
інші поєднання словотворчих морфем з коренем.
153 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Відмінювані і дієвідмінювані слова мають спільну для всіх словоформ частину —
основу, яка залишається постійною і виражає лексичне значення, і відмінну в кожній
словоформі частину — закінчення. Основа об’єднує всі форми слова за лексичним
значенням, але кожна словоформа відрізняється за граматичним значенням.
Закінчення — це значуща частина слова, яка утворює його форму і служить для
вираження зв’язку слова у словосполученні і реченні.
Примітка. У незмінюваних словах наявна тільки одна словоформа і немає закін­
чення, тому немає потреби виділяти основу; сюди, давно, агов, дзень, ні, але. Закінчення
виражає різні граматичні значення: рід, число, відмінок — в іменниках, прикметниках
порядкових числівниках, займенниках; відмінок (число і рід тільки в окремих словах) — у
кількісних числівниках; особу і число — у дієсловах теперішнього і майбутнього часу та
наказового способу; число і рід — у дієсловах минулого часу й умовного способу; рід, число
і відмінок — у дієприкметниках.
Закінчення може бути нульовим, тобто не виражене звуками. Нульове закінчення,
як і виражене звуком чи звукосполученням, творить форму змінюваного слова і
служить для зв’язку його з іншими словами. Наприклад, нульове закінчення виражає
значення називного відмінка однини чоловічого роду в іменниках Сергій, учень,
киянин; називного (і знахідного) відмінка однини в іменниках чоловічого роду, що
означають неістот (гай, простір, степ); родового відмінка множини в іменниках
жіночого роду (вишень, тополь, меж); значення однини і чоловічого роду в дієсловах
минулого часу (бачив, прибіг, цвів).