Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Спрощення, ускладнення і пере розклад основ

У процесі історичного розвитку мови первинний морфемний склад частини слів
зазнав змін. Унаслідок порушення прямих співвідношень між первинним (непохід­
ним) і похідним від нього словом може забутися давнє слово або втратитися мотивація
похідного, що зумовлює зрощення морфем. Змінам у будові слова сприяють також
чергування звуків, явища уподібнення і розподібнення приголосних, випадання окре­
мих звуків або їх вставлення та ін.
Розрізняють такі зміни у морфемній будові слів: спрощення, ускладнення, пере-
розклад.
Спрощення — це зміна в будові слова, наслідком якої є втрата похідним словом
здатності виділяти первісно наявну в ньому морфему. Наприклад, у словах сучасний,
пагінець, посуд уже не виділяються префікси су-, па-, по-‘, вони зрослися з коренями.
Так само іменники жир, мило, діло, вікно вже сприймаються як безсуфіксні слова, хоч
у давні часи вони сприймалися як похідні, утворені суфіксами -р, -л-(о), -н-(о).
Ускладнення — це зміна в будові слова, внаслідок якої від кореня відділяється його
частина як суфікс, і тим самим воно стає складнішим за будовою. Це трапляється зі
словами іншомовного походження, при засвоєнні яких частина кореня у звуковому
відношенні збігається з наявним в українській мові суфіксом. Наприклад, у засвоєних
з німецької мови словах марка (der Mark) і зонтик (der Zondek) на українському ґрунті
■ореневий звук у слові марка і сполучення звуків ик у корені слова зонтик збіглися за
звучанням з наявними в іменниках суфіксами -к- та -ик- (дужка, ручка, хвостик,
154 Словотвір
ножик). Непохідні слова почали сприйматися як похідні, з’явилося слово зонт з обір­
ваним коренем, що нагадує в українській мові утворення ніж — ножик, хвіст —
хвостик. Тільки в поданих вище прикладах усе відбулося навпаки: зонтик — зонт;
єхидна (з грецької мови) — єхида.
Перерозклад — це зміна в будові слова, що виявляється в іншому, ніж було пер­
вісно, розподілі морфем. Наприклад, в іменниках сестра, земля та інших на -а(-я)
у давнину в множині -а(-я) входив до основи як суфікс, а тепер приєднався до за­
кінчення: сестрам, сестрами, сестрах; землям, землями, землях.
Спостерігаються також зміни на стику морфем у слові, що викликає труднощі в
морфемному аналізі. Наприклад, у слові довгобразий зник другий кореневий о (дов­
гообразий); у словах козацький, одеський суфікс -ськ- злився з кінцевим приголосним
кореня.

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.