Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Прикметникові суфікси

У творенні прикметників, як і в іменниках, беруть участь суфікси двох груп: 1) ті,
що виражають зменшеність, збільшеність, суб’єктивну оцінку якостей предмета, і
2) ті, що виражають нові відтінки, уточнюючи значення кореня (твірної основи).
Твірними основами в словотворенні прикметників виступають прикметникові
основи — для першої групи, а також основи інших частин мови (іменників, дієслів,
прислівників) — для другої групи суфіксів.
Суфікси першої групи поєднуються з прикметниковими основами, надаючи по­
хідним словам відтінків зменшеності, здрібнілості, інтимно-ласкавого ставлення.
З цими значеннями виступають суфікси якісних прикметників -еньк-, -есеньк-,
-ісіньк-, -юсіньк-: чепурненький, ріднесенький, чистісінький, тонюсінький.
Значення збільшеності, згрубілості передають суфікси -езн-. -енн-, -ач-(-яч-),
-ущ-(-ющ-): старезний, здоровенний, добрячий, злющий.
Суфікси другої групи виступають в усіх трьох розрядах прикметників — якісних,
відносних і присвійних.
За особливостями твірних основ якісні прикметники розподіляються на первинні
(синій, повний) і похідні, які, в свою чергу, діляться на мотивовані прикметниковими
основами і мотивовані основами інших частин мови.
157 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Для творення прикметників, мотивованих Прикметниковими основами, ВИКОрИс.
товуються суфікси чгв~(-яв~), -уват-(-юват-), -аст-(-ясм-), що виражаю ть неповноту
частковість виявлення ознаки: жовтавий, чорнявий, гіркуватий, синюватий
біластий, червонястий.
За допомогою цих же суфіксів творяться якісно-відносні прикметники від основ
іменників. Вони виражають: а) неповноту ознаки, часткову подібність до предмета
(піскуватий, глеюватий); б) додаткову до основної ознаки або надмірність ЇЇ вияву
(квітчастий, зубастий, гіллястий).
Ціла низка суфіксів другої групи виступає в якісних та відносно-якісних при­
кметниках у поєднанні з основами іменників та дієслів: -ив-, -лив-, -н- на означення
якостей і властивостей людини (правдивий, хворобливий, сонний); -ивн-, -тивн- на
означення характеристик, оцінки предметів (прогресивний, об’єктивнийУ, І
-альн-(-япьн-), на вираження ознаки за дією (вирішальний, діяльний, але геніальний І
від іменника геній); чс-, -ок- на означення людини за становищ ем, особливостями І
вдачі (боязкий, говіркий, одинокий, жорстокий).
Примітка. Частина прикметників зберігає в своєму складі суфікси дієприкметників, І
що перейшли в прикметники: -л-, -уч-(-юч-), -ач-(-яч), -ущ-(-ющ-), -ащ-(-ящ-), наприклад, І
спілий, колючий, стоячий, видющий, пропащий.
Відносні прикметники творяться переважно від іменникових основ, рідше — від
дієслівних і прислівникових.
Найбільш уживані суфікси відносних прикметників -н-, -ан-(-ян-), -ов-, -ев-(-єв-)
виступають на означення матеріалу, з якого зроблено предмет: м ідний, гречаний, І
пшоняний, березовий, смушевий, баєвий.
Суфікс -н-, поєднуючись з основами іменників, щ о є назвами будівлі, її частини, І
територіальних установ, виражає ознаки предметів за просторовими відношеннями І
(стінний годинник, районний відділ), за призначенням (віконна рам а, хат нє збіжжя, І
машинний завод). У поєднанні з основами іменників, щ о позначаю ть пори року, дня,
відлік часу, суфікс -н- передає ознаку за часом: річний, ст оліт ній, денний, осінній,
жнивний.
У творенні відносних прикметників, що можуть вживатися і як присвійні із
значенням належності до установи, організації, країни, м іста, особи, виступають 1
суфікс -сис- і його варіанти -з ь к -ц ь к -: сільський, одеський, ризький, паризький,
ткацький, бідняцький.
Примітка. Суфікс -ов- приєднується до основ іменників першої і другої відмів
твердої групи (кран — крановий, липа — липовий, діло — діловий) та м’якої і мішаної, якщо
наголос у прикметнику падає на закінчення (плащ — плащовий, руль — рульовий). Суфікс
-ев-(~€в~) виступає після основ іменників першої і другої відмін м’якої і мішаної груп, якщо
наголос в утвореному прикметнику падає на корінь або на суфікс (соя — соєвий, мить —
миттєвий, спориш — споришевий, життя — життєвий і життьовий).
У віддієслівних прикметниках виступають суфікси -льн- і -ч-; навчальний, то­
чильний, складальний, вірчий, споживчий.
Від прислівникових основ творяться відносні прикметники за допом огою суфіксів
-шн-, -ЖН-: завтрашній, справжній.
158 Словотвір
Від основ слів іншомовного походження творяться відносні і відносно-якісні
прикметники за допомогою суфіксів -ЫЧН-, -ічн-(-їчн-), -арн-(-ярн-), які виражають
відношення до галузі науки, політичної течії: історичний, канонічний, стоїчний,
гуманітарний, молекулярний.
Присвійні прикметники творяться від основ іменників, що є назвами людей та
інших істот (тварин, птахів, комах, риб).
Від назв людей творяться прикметники за допомогою суфіксів -їв- та -ин-.
Суфікс -ів- у формах прикметників жіночого й середнього роду однини та в
множині виступає в різних фонетичних варіантах: -ов(а), -ов(е), -ов(і) — у прикмет­
никах, утворених від іменників другої відміни твердої групи (брат — братів — бра­
това — братове — братові; Петро — Петрів — Петрова — Петрове — Петрові); -ев(а),
-ев(е), -ев(і) — у прикметниках, утворених від іменників другої відміни м’якої і
мішаної груп (коваль—ковалів—ковалева — ковалеве—ковалеві; Ігор—Ігорів—Ігорева —
Ігореве — Ігореві; товариш — товаришів — товаришева — товаришеве — товаришеві).
Примітка. Якщо основа іменника закінчується на й. то в прикметнику виступають
суфікси -їв, -єв(а), -єв(е), -єв-(і), які включають кінцевий звук й основи.
Суфікс -ин- наявний у присвійних прикметниках, основою яких виступають
іменники першої відміни. Він не зазнає фонетичних змін і в формах жіночого й
середнього роду та в множині: староста — старостин — старостина — старостине —
старостині; Наталя — Наталин — Наталина — Наталине — Наталині; Гриша —
Гришин — Гришина — Гришине — Гришині.
Примітки 1. Якщо основа іменника закінчується на й, то -ин- замінюється на письмі
на -Ги-: кінцевий основи й і суфіксальний голосний передаються однією буквою ї (Софія —
Софіїн — Софіїна — Софіїне — Софіїні).
Перед суфіксом -ин- кінцеві приголосні г, к, х змінюються на мс, ч, ш: Ольга —
Ольжин, дочка — доччин, свекруха — свекрушин.
Суфікс -ин- виступає також у присвійному прикметнику, утвореному від іменника
третьої відміни мати (із вставкою перед ним давнього суфікса -ер-): материн —
материна — материне — материні.
Від назв тварин та інших істот творяться присвійні прикметники за допомогою
суфіксів -ач-(-яч-), -ій, -ин-(-їн-), -ов-, -ев- або нульового суфікса: котячий, козячий,
орлій, журавлиний, зміїний, тигровий, коневий (і конячий), ведмежий.

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.