У словотворенні прикметників віддавна брали участь префікси, спільні для імен­
ників і прикметників: па-, пра-, су- (прадавній, сукупний), а також власне прикмет­
никовий суфікс пре-, що виражає значення особливо високого ступеня вияву ознаки в
предметі (превеликий, прерозумний). У розмовному мовленні префікс пре- вживається
у другому повторюваному слові: гарний-прегарний, чорний-пречорний.
Синонімічні значення здатні виражати префікси зверх- і над- (переважно в книж­
ному стилі мовлення): зверхмодний, зверхвисотний, надзвуковий, надпотужний.
Префікс за- (переважно в розмовному мовленні) виражає ознаку великої міри:
задовгий, зашвидкий, зависокий, замілкий. Префікс поза- виражає ознаку за часом
передування названого основою: позаминулий, позаторішній.
Інші префікси прийменникового походження вживаються головним чином при
суфіксально-префіксальному словотворенні прикметників.
Префікс не- виявляє себе в прикметниках найбільш продуктивно: від кожного
якісного прикметника і багатьох відносних можна утворити похідні з префіксом не-,
що виражають протилежне значення: близький — неблизький, рівний — нерівний, сімей­
ний — несімейний.
Як і в іменниках, широко використовуються для творення прикметників префікси
іншомовного походження та частини слів, що набули інтернаціонального вжитку: а-,
анти-, архі-, про-, супер-, ультра-, мікро-, макро-, псевдо- та інші (аритмічний,
антивоєнний, архіважливий, профашистський, суперідейний, ультрачервоний, мік­
ропористий, макросейсмічний, псевдопатріотичний).