Морфеміка — учення про значущі частини слова (морфеми). Цей розділ пов’язує
дві суміжні дисципліни: словотвір і морфологію. Це пояснюється тим, що морфеми
виконують як словотворчі, так і граматичні функції, а словотворення тісно пов’язане з
морфологією.
Морфема — це найменша неподільна значуща частина слова. Наприклад:
брат-н-ій.
За значенням і функцією у структурі слова морфеми поділяються на кореневі і
службові.

Корінь — цс спільна частина споріднених слів, яка виражає їх поняттєве значення
Розрізняють корені незв’язані і зв’язані.
НезвЧгзанян (вільний) корінь — той, що може існувати як самостійне слово
Наприклад: ліс — лісок — узлісся.
Зв’язаний корінь — той, що в сучасній мові не може виявити себе самостійно а
лише в поєднанні зі службовими морфемами (префіксами, суфіксами). Наприклад-
відняти, підняти, розняти — корінь -ня- самостійно існувати не може, а виступає лиш*
в похідних словах.
Основа — це частина змінюваного слова, яка виражає його лексичне значення
Вона виділяється шляхом відкидання афіксів із граматичним значенням. Наприклад*
ворот-а, читачпи, чита-л-а. Основа слова може дорівнювати кореню (мир) і може
включати афікси (префікс, суфікс). Залежно від цього виділяють основи непохідні і
похідні.
Непохідною є основа, у складі якої не виділяються словотворчі афікси і яка не
мотивується через зв’язки зі спільнокореневими словами. Наприклад: сонце, білий,
сніг.
Похідна — це основа, в складі якої, крім кореня, виділяються ще словотворчі
афікси і яка мотивується через зв’язки зі спільнокореневими словами. Наприклад:
морозиво <- мороз, правдивий <— правда.
Афікс (від лат. аЈіхш — прикріплений) є носієм словотвірного і граматичного
значень слова і слугує засобом творення похідних слів і форм того самого слова.
За місцем у слові виділяють такі типи афіксів: префікс, суфікс, закінчення
(флексія) і постфікс (це афікс, що виступає в абсолютному кінці слова: учитися). За
функцією в слові афікси поділяються на словотворчі і граматичні.
Граматичні афікси поділяються на формотворчі і словозмінні.
Формотворчі афікси беруть участь у творенні форм того самого слова:
1) суфікс -ти- в дієсловах утворює форму інфінітива (читати), суфікс -в-(-л-) —
форми минулого часу (писав, писали);
21 суфікси -ш-, -іш- слугують для утворення вищого ступеня порівняння при­
кметників і прислівників (довгий — довший, довго — довше);
3) префікс -най- — дня утворення найвищого ступеня порівняння прикметників
(вищий — найвищий);
4) префікси і суфікси утворюють видові пари дієслів (садити — посадити, стис­
нути — стискати).
До словозмінних афіксів належить закінчення (флексія) (ібігаю — бігаєш).
І Увага! Незмінні слова не мають закінчення (весело).