Іменник — це частина мови, що об’єднує слова з предметним значенням, вираже­
ним у граматичних категоріях відмінка і числа та у формах певного граматичного
роду.
В іменнику об’єднуються спільним значенням предметності семантично різні сло­
ва: назви конкретних предметів (човен, ліс, золото), істот (дівчина, ведмідь, синиця),
явищ природи (блискавка, дощ), узагальнених властивостей і ознак (доброта,
сміливість, блакить), станів (відпочинок, дрімота) і т. д. На відміну від прикметників,
прислівників, дієслів, іменники називають ознаки і дії або стани самостійно, неза­
лежно від тих предметів і явищ, яким ці ознаки або процеси властиві, хто є їх носіями.
Загальнокатегоріальне значення предметності в іменнику дістає вияв у граматич­
них категоріях і в словотворчих засобах. Основні граматичні ознаки іменника — це
наявність категорій роду, відмінка і числа. Кожний іменник належить до одного з
трьох граматичних родів — чоловічого, жіночого або середнього. Не мають грама­
тичного роду лише іменники множинної форми (ворота, висівки, дріжджі та ін.).
Іменники змінюються за відмінками (крім деяких слів іншомовного походження,
деяких абревіатур і прізвищ) і характеризуються граматичним значенням числа (одні
мають співвідносні форми числа, інші виступають лише в однині або у множині).
Категорії роду, числа і відмінка іменників відрізняються від прикметникових,
займенникових і частково числівникових: в іменнику вони є визначальними, а в інших
іменних частинах мови повторюють граматичні значення пояснюваного іменника,
отже, є синтаксично зумовленими значеннями, наприклад: солона вода, солоної води,
солоній воді, солоною водою; мій друг, мого друга, моєму другові, моїм другом.
В іменнику значення числа досить часто виражається допоміжним засобом (наго­
лосом), а значення роду сприймається в процесі зіставлення, флексій усього пара­
дигматичного ряду (порівняйте: ткач і піч, день і сіль) та врахування семантичної
віднесеності до статі в назвах істот (порівняйте: батько і яблуко, Микола і Марина) і
Ще ряду ознак.
179 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
У прикметниках, в частині займенників і числівників усі три граматичні значення
(роду, числа і відмінка) виражаються флексією.
Іменник як назва предмета виступає в типовій для нього синтаксичній функції
підмета (в початковій формі — називного відмінка) або додатка (в непрямих від.
мжках). Наприклад: Небо сьогодні синіло по-весняному (О. Гончар); Шипшина важко
віддає плоди. Вона людей хапає за рукав (Л. Костенко).
Іменник може також виконувати вторинні функції: означення (узгодженого — при-
кладки та неузгодженого), обставини, іменної частини складеного присудка, напри,
клад: Синок Омелько — невеличке хлоп ‘я — стояв біля матері й дивився, що вона робила
(Олена Пчілка); Пружний вітерець дихав йому назустріч прісною свіжістю великих
вод, тонким прянистим духом далеких степів (О. Гончар); У чужому краю не шу­
кайте, не питайте того, що немає і на небі, а не тільки на чужому полі (Т. Шевченко)*
Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко).
Частина мови Іменник
Що означає Предмет
Морфологічні
1 ознаки
Відмінювані слова. Змінюються за відмінками і числами. Мають рід.
Початкова форма: називний відмінок однини, а для тих, що вжи­
ваються тільки в множині, — називний множини. За лексичними і
морфологічними ознаками поділяються на власні і загальні, конкретні
і абстрактні, назви істот і неістот, збірні та одиничні
Синтаксичні
ознаки
Основна: підмет (називний відмінок або родовий, коли поєднується з
кількісним числівником або іншим словом із кількісним значенням —
у складеному підметі), додаток (у непрямих відмінках). Неосновна:
обставина (частіше іменник з прийменником, особливо в місцевому
відмінку), неузгоджене означення, прикладка, іменна частина
складеного присудка
Під предметністю об’єднуються різні лексичні значення, але всі вони сприйма­
ються як назви предмета. Це можуть бути назви:
— конкретних предметів {ліжко, мітла, окуляри, сани);
— істот (людина, вчитель, лікар, бджола, лелека, гуска, кішка);
— рослин (жито, акація, ялина, калина);
— явищ природи (хурделиця, хуртовина, блискавка, дощ, сніг);
— дії або стану (малювання, листування, варіння, допис);
— абстрактних понять (доброта, успіх, гідність, кохання, щедрість).