Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Семантико-граматичні категорії іменника

Значення предметності в іменнику є його всеохопною ознакою, загальнокатего-
рійною. У межах класу всіх іменників виділяються менші категорії, що характеризу­
ються за ознакою індивідуальне/загальне. Відповідно до цього іменники поділяються
на власні і загальні назви. До власних назв належать усі індивідуальні найменування
предметів (прізвища, імена по батькові, прізвиська, псевдоніми, географічні назви,
180 назви планет, сузір’їв, клички тварин і т. ін.). До загальних назв належать усі слова, що
є найменуваннями однорідних предметів (наприклад: клас, студент, море, зоря,
хлопець).
Межі між цими категоріями слів не стійкі. Загальні назви можуть ставати влас­
ними (наприклад, назви видавництв, спортивних організацій тощо: «Наукова думка»,
«Вища школа», «Шахтар» і т. ін.), а власні назви переходити в загальні (наприклад:
галіфе, бостон, панама, ват).
Розрізнення власних і загальних назв у граматичному плані виражається в тому,
що власні назви не мають форм множини, а деякі з них, навпаки, виступають лише у
формі множини.
За характером позначуваного (конкретне/абстрактне) іменники поділяються на
конкретні й абстрактні назви.
Іменники з конкретним значенням виражають поняття, в яких передається все те,
що людина пізнає органами чуття. Це назви предметів (будинок, грудка, вишня), явищ
(туман, заметіль), людей (Гнат, Надія, дитина), одиниць виміру (метр, літр,
тиждень, рік, кілограм) і т. ін.
До іменників з абстрактним значенням належать назви узагальнених понять —
якостей, властивостей, дій, процесів, наприклад: дбайливість, приязнь, синява, на­
вчання, прискорення, вимір, переліт.
Категорія конкретності/абстрактності знаходить граматичне вираження. Біль­
шість абстрактних іменників має граматичну форму числа однини і множини не
утворює, а деякі абстрактні іменники мають множинну форму й не утворюють однини
(кошти, заручини, вибори).
Абстрактні іменники — це переважно мотивовані вторинні слова. Твірними в них
виступають прикметникові й дієслівні основи. Словотвірне значення в цих іменниках
виражається спеціальними суфіксами: -ість, -от(а), -анн(я), -енн(я) та ін.
Чіткого розмежування всіх іменників за ознакою конкретне/абстрактне не може
бути, оскільки слова в непрямому значенні легко набувають або, навпаки, втрачають
цю ознаку (порівняйте: полум ‘я в печі і полум ‘я серця, раптовий вихор і вихор думок).
З-поміж іменників загальних назв із конкретним значенням виділяється група
збірних назв (щодо них вона є видовою категорією).

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.