Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

1.2.3. Співвідношення синтагматичних і парадигматичних сем г структурі слова

загрузка...
Значення слова в сучасній лінгвістиці розглядається у вигляді струк­тури з досить складною організацією [Аксаков 1855, с. 97; Андреев 1895, с. 381].

Диференційні компоненти значення, сукупність яких формує зна­чення певного слова, відрізняючи його від іншого значення того ж слова, називаються семантичними компонентами, або семами. Зміст кожного значення слова репрезентований у вигляді сукупності еле­ментарних значень, або сем.

У структурному плані надважливими є ті семи, які актуалізуються синтаксичним відношенням. ЛЗ слова поєднує в собі елемент абсолют­ний, що не залежить від контексту, і відносний елемент, який зумов­люється контекстом. Відносне значення слова утворюють ті його семи, які забезпечують не тільки семантичне узгодження між словами на рівні висловлення, але й являють собою ту потенційну семантичну основу, яка зумовлює формування віртуального речення на семанти­ко-синтаксичному рівні. Отже, семи відображають сукупність ознак позначуваного словом об’єкта дії, процесу і виступають мінімальними одиницями смислу на парадигматичній шкалі. Поруч із парадигма-


10           ‘Теоретична граматика»

 

290


Морфологія


тичними семами слово утримує і синтагматичні, які репрезентують семантичну основу його сполучуваності з іншими словами при форму- ванніречення.

загрузка...

У семантичній структурі одних класів слів домінують парадигма­тичні семи, а в інших — синтагматичні. Ознаковим (предикатним) словам (дієслово, прикметник) більшою мірою властиві синтагматичні семи, що мотивується їх синтаксичною спеціалізацією і місцем у струк­турі речення, анеознаковим (непредикатним) словам (конкретним імен­никам) — парадигматичні семи. Так, синтагматичні семи в значенні дієслова зумовлюють певну кількість синтаксичних позицій, які на семантико-синтаксичному рівні формують не тільки синтаксичну струк­туру речення із цим дієсловом (або лексико-семантичною групою дієслів), але й відображають потенційну сполучуваність дієслова на рівні класів і підкласів слів. Отже, речення як мовна побудова фор­мується у свідомості носіїв мови у вигляді семантико-синтаксичних моделей, кожна з яких складається з предиката і відповідної кількості актантів (одного, двох, трьох, чотирьох, п’ятьох, шістьох) залежно від валентності предиката-дієслова. Завдяки цьому дієслово відіграє про­відну роль в організації речення. «У змістовому плані дієслівний преди­кат — це щось значно більше, ніж просто лексичне значення. Виража­ючи певне значення, він у той самий час містить у собі макет майбут­нього речення» [Кацнельсон 1972, с. 88]. ЛЗ дієслова накладає відповідні вимоги не тільки на побудову речення, але й на його трансформаційні можливості, а також на лексичну наповнюваність інших членів ре­чення. У семантичній структурі дієслова міститься компонент, який зумовлює відбір лексем відповідної семантичної групи, пор., наприк­лад, сполучувальні можливості дієслів типу читати, малювати, пи­сати, віршувати, які у правобічній валентності допускають тільки активного суб’єкта — назву особи типу письменник, дівчина, хлопець, учень.

Семи в синтагматиці є універсальними і спільними для ряду мов одного рівня розвитку [Гак 1972, с. 379]. Вони утворюють фундамен­тальні категорії, завдяки яким можлива вербальна комунікація. Такі семи відображають семантико-синтаксичні властивості предикатів, ре­презентованих тим чи іншим дієсловом. Логіко-семантична і реалізу- юча її семантико-синтаксична структура віртуального речення явля­ють собою узагальнені семантичні моделі. Перша з них є суто інтелек­туальною моделлю типової ситуації, а друга — семантико-синтаксич- ною організацією речення, що позначає цю ситуацію. Ці структури репрезентують також відповідні типи предикатів: логіко-семантичний (або просто семантичний, власне-семантичний — за І. Р. Вихованцем) ісемантико-синтаксичний. Вони не мають конкретного лексичного на­повнення, але потенційно корелюють з певними лексичними засоба­ми — дієслівними предикаторами та їх валентними властивостями, що закріплені на рівні віртуального мовного знака. Ці засоби для того й існують у мові, щоб виражати своєю семантикою смисл тих відно­шень, які відображаються цими предикатами чи їхніми структурами.

 

І’ о з діл VI. Морфологічні категорії.

 

291

 

Тому кожному преднкатору властиві цілком визначені синтагматичні семи, які відображають такі логіко-семантичні компоненти, як аген­ти вність, об’ектність, адресатність, інструментальність, локативність (ПОр. М. І. Легценко поруч із названими вирізняє також семи пацієнтив- КОСЦ бенефактивності, перцептивності, дескриптивності, посесивності, теоретичне обґрунтування таким компонентам дав Л. У. Чейф [Чейф 1975, с. 293]). Унаслідок цього і стає можливим виділення цих логіко- гсмантичних предикатів та їх компонентів, реалізаторів синтагматич­них сем їхньої структури, шляхом аналізу і дослідження конкретних ішсловлень, кількість яких у будь-якій природній мові є необмеженою [Лайонз 1978], з певними предикаторами і встановлення місця МК в організації предикативного зв’язку речення та репрезентації предика­тивного змісту семантично елементарної синтаксичної одиниці.

Семи предикатних слів корелюють з певними парадигматичними і синтагматичними семами класів і підкласів непредикатних слів. Тому

  1. Блумфільд, кваліфікуючи речення як максимальну одиницю гра­матичного опису, звернув увагу на те, що між складовими частинами речення можна встановити дистрибутивні відношення, — обмеження і залежності [Блумфилд 1968]. Так, агентивність у семантико-синтак- гичній структурі виражається іменником — назвою істоти, який ви­конує функцію суб’єкта, а об’єктивність — іменником — назвою не­істоти, який виконує функцію об’єкта, адресатність — іменником-на- ;шою особи, якій адресується виконувана дія та ін. Функції є фор- мально-спеціалізованими і закріпленими за тими чи іншими форма­ми. Наприклад, первинною функцією форми називного відмінка є по- .шачення суб’єкта дії чи стану, для форми знахідного відмінка — по­значення об’єкта тощо. Відображаючи таким чином реальний стан речей у світі, ці семи входять у семантичну структуру значення предикатних слів і визначають закономірну їх сполучуваність на всіх рівнях.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.