Категорія відмінка служить для вираження функціональних значень іменника,
тобто для вираження відношень іменника до інших слів у реченні.
Залежно від функціонального значення іменник видозмінюється за відмінками.
Категорію відмінка в сучасній українській літературній мові складають сім від­
мінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний.
Значення кожного відмінка сприймається на рівні синтаксису слова в словоспо­
лученні. На основі ряду протиставлень кожний відмінок виступає як значеннєво-
функціональна абстракція, що знаходить своє вираження у відповідній відмінковій
формі.
Найзагальніше протиставлення виявляється в поділі відмінків на дві групи: пря­
мий відмінок, що виражає незалежність іменника (називний відмінок), і непрямі
відмінки, що виражають залежність іменника від інших слів (усі інші відмінки).
У системі непрямих відмінків значення кожного з них ґрунтується на інших
протиставленнях: абстрактне/конкретне; об’єктне/суб’єктне; атрибутивне/обставин­
не і т. д. Так, наприклад, відмінкове значення орудного відмінка в пасивних кон­
струкціях сприймається на основі кількох протиставлень. Значення орудного суб’єкта
обмежене можливістю вживання тільки в пасивних конструкціях і протиставляється СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
там самим називному суб’єкта, що має необмежені ознаки вираження активності
Суб’єктне значення орудного разом з об’єктним значенням протиставляється як абст­
рактне іншим його конкретним значенням — обставинної характеристики. І, нарещ*
суб’єктне значення орудного протиставляється об’єктним значенням усіх інших це’
прямих відмінків, у тому числі й орудного.
Визначення обсягу значень відмінка здійснюється на рівні його основних функцій
тобто на основі типового зв’язку іменника в словосполученні і характеру відноше^
між граматично пов’язаними словами. Функціональні можливості відмінкової форми
в структурі речення завжди багатоманітніші, аніж основні відмінкові значення, про^
вони (похідні від основних функцій) у морфології не розглядаються.