За характером основ і відмінкових закінчень змінювані іменники в сучасній укра-
їнській мові поділяються на чотири відміни.
До першої відміни належать іменники жіночого і чоловічого, а також подвійного
(чоловічого і жіночого) роду з закінченням -а (-я) у називному відмінку однини
(робота, Олена, Микола, лівша, земля, суддя, Валя).
До другої відміни належать: іменники чоловічого роду, що в називному відмінку
однини закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи (дуб, кінь, гай), а та­
кож із закінченням на -о (батько, Петро, Дніпро); іменники середнього роду, що в
називному відмінку однини мають закінчення -о, -е (перо, полотно, поле), а також-я,
крім тих, у яких при відмінюванні з’являються суфікси -єн-, -ат-(-ят-) (листя,
знаряддя, клоччя). Сюди належать також іменники подвійного (чоловічого і серед­
нього) роду з суфіксом -ищ(е) (вовчище, носище).
Третю відміну складають іменники жіночого роду, які в називному відмінку одни­
ни закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи (ніч, кров, сіль). До цього
типу відмінювання належить також іменник мати.
До четвертої відміни належать іменники середнього роду, що в називному від­
мінку однини мають закінчення -а (-я), у яких при відмінюванні з’являються суфікси
-€н-, -ат- (-ят~): ім ‘я- імені, курча — курчати, теля — теляти.
Іменники першої і другої відмін поділяються на групи: тверду, м’яку і мішану.
У першій відміні до твердої групи належать іменники з т в е р д и м приголосним
основи перед закінченням (крім тих, що закінчуються на шиплячий приголосний):
хата, книга, риба, Оксана, сирота.
До м’якої групи належать іменники з м’яким приголосним основи перед закін­
ченням: праця, вишня, лінія, Ілля, Соня.
Мішану групу складають іменники з шиплячим приголосним основи перед закін­
ченням: межа, круча, груша.
У другій відміні до твердої групи належать іменники з твердим приголосним
чистої основи (віл, граб, міст, Роман) та з закінченням -о (батько, Дмитро, вікно,
болото, світло). До цієї групи належить більшість іменників з основою на -р
вир. твір, муляр, столяр і т. д.), у тому числі іменники іншомовного походження на*4Р
194 (-яр), -ир, -ур (з наголосом переважно на останньому складі основи): гектар, футляр,
командир, абажур. Сюди ж належать іменники мір, комар, снігур, хоча вони в на­
зивному відмінку множини мають закінчення -і, властиве іменникам м’якої групи
{звірі, комарі, снігурі).
До м’якої групи належать іменники з кінцевим м’яким приголосним чистої основи
(пень, скрипаль, Івась, обрій) та з закінченням -е (не після шиплячого), -а (граф, -я):
сонце, поле, життя, полум ‘я.
За типом м’якої групи відмінюються деякі іменники з основою на -р, зокрема на
-ар, -ир, у яких при відмінюванні в однині наголос буває на корені або на флексії, а в
множині — тільки на флексії (пузир, лікар, воротар; пузиря, лікаря, воротарі; пузирі,
лікарі, воротарі).
До мішаної групи належать іменники з шиплячим приголосним у кінці основи
(ткач, плащ, масаж), перед флексією -е (плече, видовище). Сюди ж належить частина
іменників на -р, а саме: назви осіб за фахом чи діяльністю з наголошеним суфіксом
-яр- та сталим наголосом на флексії (газетяр, газетяра, газетяреві, газетярем,
газетярі; каменяр, каменяра, каменяревікаменярем, каменярі).
В основу типів відмінювання іменників у сучасній українській мові покладено
групування іменників за родами та особливості основ слів. Родове протиставлення
досить своєрідне. Іменники жіночого роду на -а (-я) становлять першу відміну, сюди ж
належать однотипні за формою (жіночого відмінювання) іменники чоловічого роду
(кількість їх обмежена).
Іменникам жіночого роду протиставляються іменники чоловічого і середнього
роду, що входять до другої відміни.
Третю відміну складають іменники жіночого роду, що в називному відмінку фор­
мально схожі на іменники чоловічого роду. До четвертої відміни належать іменники
середнього роду, що виявляють деяку специфіку порівняно з іменниками цього ж роду
другої відміни.
Морфологія як розділ граматики
Типи відмін іменників
Рід Закінчення Приклади
І відміна жіночий чоловічий -а, -я школа, пісня, листоноша
II відміна чоловічий середній (крім -а) -о, П, -е, -я батько, вікно, кущ, поле,
знання
III відміна жіночий (крім -а) П та іменник
мати
честь, піч, любов
IV відміна середній -а, -я при відмінюванні на­
бувають суфіксів -вія, -ят,
-єн
лоша, немовля, їм ‘я
Увага! До відмін не належать:
а) незмінювані іменники: депо, таксі, заввідділом;
б) множинні іменники: ночви, сани, обценьки;
в) субстантивовані прикметники і дієприкметники: черговий, учений.