Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Форми іменників І відміни

На відмінкові закінчення іменників І відміни впливає кінцевий приголосний
основи (твердої, м’якої і мішаної груп) і належність їх до категорії істот чи неістот
(у формах множини). Флексії м’якої і мішаної груп переважно є графічним по­
значенням м’якості приголосного основи.
Парадигми І відміни
Тверда група
Однина Множина
Н. сестр-а рук-а сестр-и рук-и
Р. сестр-и рук-и сестер рук
д. сестр-і руц-і сестр-ам рук-ам
Зн. сестр-у рук-у сестер рук-и
Ор. сестр-ою рук-ою сестр-ами рук-ами
М’яка група
Однина Множина
н. ткал-я наді-я ткал-і наді-ї
р. ткал-і наді-ї ткаль надій
д. ткал-і наді-і ткал-ям наді-ям
197 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
1
Зн.
Ор.
м.
Кл.
Н.
Р.
Д.
Зн.
Ор.
м.
Кл.
ткал-ю наді-ю ткаль наді-ї
ткал-ею наді-єю ткал-ями наді-ями
(на) шкал-і (на) наді-ї (на) тксиї-ях (на) наді-ях
ткал-ю наді-с ткал-і наді-ї
Мішана група
Однина М ножина
миш-а
миіи-і
миш-і
миш-у
миіи-ею
круч-а
круч-і
круч-і
круч-у
круч-ею
(на) миш-і (на) круч-і (на) миш-ах
миш-е круч-е миш-і
миш-і
миш-ей
миш-ам
миш-ей
миш-ами
круч-і
круч
круч-ам
круч-і
круч-ами
(на) круч-ах
круч-і
Однина
У родовому відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закін­
чення -и (школ-и, мух-и) та -і у м ’якій і мішаній групах (стел-і, груїи-і). В іменниках,
що мають кінцевий приголосний основи -й, виступає графічно флексія -ї (наді-ї,
мріч).
У давальному відмінку в іменниках усіх трьох груп виступає флексія -і (школі,
стелі, груші), яка в іменниках з основою на -й графічно передається флексіею ч
(Софії).
В іменниках твердої групи, основи яких закінчуються на -г, -к або -х, перед
флексією -і відбувається перехід цих приголосних у -з, -ц, -с (нога — нозі, рука -руці,
стріха — стрісі).
У знахідному відмінку однини в іменниках твердої і міш аної груп виступає флек­
сія -у (весну, ружу), яка графічно передається буквою -ю в іменниках м ’якої групи
(вишню, тополю).
В орудному відмінку іменники твердої групи мають закінчення -ою (рибою,
липою, смугою), у м ’якій та мішаній групах — ею (вишнею, працею, межею) або
(після кінцевого основи -й) -єю (надією, грацією).
У формі місцевого відмінка виступає та сама флексія, щ о й у давальному відмінку
(-і або графічно -ї), але виражається відмінкове значення за допомогою прийменників
на, у (в), по, о (об): на горі, у гаї, по хаті, о п ‘ятій годині.
Клична форма твориться від іменників твердої групи флексією -о (Ганно, весно),
від іменників м ’якої та мішаної груп — переважно флексією -е (-є) або в пестливих на­
звах -у (-ю): Софіє, земле, круче; Полю, бабусю (і бабу се).
Множина
У називному відмінку множини іменники твердої групи маю ть закінчення -и (Щ
роги, гори), а м ’якої і мішаної груп — закінчення -і або графічно -ї (яблуні, кручі, мрії)-
Родовий відмінок множини в основному характеризується нульовою ф л ексією
(верб, тополь, вишень, меж, мрій). Проте в деяких словах виступає флексія -ів (бабів)
або -ей 1статей, мишей).
198 Морфологія як розділ граматки
У формі родового відмінка закономірність чергування звуків [о], [с] з [і] часто
порушується, порівняйте, наприклад; гора-гір, особа — осіб, але .меж« -меж, тополя
— тополь, лелека — лелек і т. д.
Якщо в кінці основи збігається два приголосні, то перед сонорним з’являється
вставний (епентетичний) [о] (переважно в іменниках з кінцевим твердим приго­
лосним): іскра — іскор, сосна — сосон (і сосен), крихта — крихот або [е (є)]: мітла —
мітел, весна — весен; крапля — крапель, вишня — вишень; війна — воєн, стайня — стаєнь.
У словах іншомовного походження вставного голосного немає: букв, верст, клятв,
пальм, фірм, шахт.
У давальному відмінку множини виступає закінчення -ам (у твердій і мішаній
групах: сестрам, мишам, кручам) або графічно -ям (у м’якій групі: пісням, мріям).
Знахідний відмінок множини в іменниках першої відміни виражає розрізнення
назв істот і неістот: у назвах істот форма знахідного відмінка збігається з родовим
(кличу сестер), а в назвах неживих предметів форма знахідного відмінка збігається з
називним (кладу книжки). Порушення цих норм спостерігається у назвах комах та
деяких свійських тварин (пасу овець і вівці, розводив бджіл і бджоли).
В орудному відмінку іменники першої відміни мають закінчення -оми (у твердій і
мішаній групах: жінками, грушами) або -ями (як графічне позначення м’якості приго­
лосного основи: землями, лініями). У деяких словах виступає флексія -ми (сльозами і
слізьми, свинями і свиньми).
У місцевому відмінку виступає флексія -ах (в іменниках твердої і мішаної груп: у
книжках, на кручах) або -ях (у м’якій групі: на полицях, на лініях).

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.