Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Форми іменників IV відміни

Парадигми IV відміни
Однина
Н. лош-а тел-я ім ’я
Р. лош-ат-и тел-ят-и ім-е-ні і ім ’-я
д. лош-ат-і тел-ят-і ім-ен-і
Зн. яош-а тел-я ім ’-я
Ор. лош-ам тел-ям ім ’-ям і ім-ен-ем
м. (на) лош-ат-і (на) тел-ят-і (по) ім-ен-і
Кл. лош-а тел-я ім-ен-е і ім ’я
Множина
Н. лош-ат-а тел-ят-а ім-ен-а
Р. лош-ат тел-ят ім-ен
Д. лош-ат-ам тел-ят-ам ім-ен-ам
Зн. лош-ат-а тел-ят-а ім-ен-а
Ор. лош-ат-ами тел-ят-ами ім-ен-ами
М. (на) лош-ат-ах (на) тел-ят-ах (на)ім-ен-ах
Кл. лош-ат-а тел-ят-а ім-ен-а
204 Однина
Форми називного і знахідного відмінків однинн в іменниках четвертої відміни
творяться флексією -а: курча, дівча, (або графічно -я): ягня, порося, вчи ‘я.
У родовому відмінку іменники з суфіксом -ат (-ят) мають флексію -и (курчати,
теляти), а іменники з суфіксом -єн- виступають із флексіею -і (імені, племені) або -а
(графічно -я): ім я, сім’я, тім ’я.
У давальному і місцевому відмінках виступає флексія -і (курчаті. хтоляті,
племені, тімені). У місцевому відмінку іменники типу тім ‘я, вам ‘я можуть виступати
без суфікса: на тім % на вим ї.
В орудному відмінку однини іменники втрачають суфікси -ат- (-ят-). Флексія -ом
(-ям) приєднується до кореня: лошам, хлоп ‘ям. Іменники із суфіксом -єн- мають пара­
лельні форми: ім ‘ям і іменем, тім ‘ям і тіменем.
У літературній мові переважають форми з флексією -ям.
Множина
У називному відмінку множини іменники четвертої відміни мають суфікси -ат-
(-ят-), -єн- і флексію -а (-я) дівчата, гусята; племена, тімена, але вим «я.
У родовому відмінку множини іменники мають чисту основу: хлоп ’ят, телят,
імен, племен, але вим Те, тімЧ’в.
Форми давального, орудного і місцевого відмінків множини в іменниках четвертої
відміни мають ті самі флексії, що й в усіх відмінах.
У знахідному відмінку в назвах істот переважає форма, спільна з родовим (загнав
курчат, кликав поросят, пас ягнят і ягнята), а в назвах неживих предметів виступає
форма, спільна з називним (коліщата, племена).
Примітка. Закінчення -а в родовому відмінку однини мають іменники з кон­
кретним значенням; -у — з абстрактним значенням, збірні, а також із значенням великого
простору, назви річок, озер, гір, островів, областей; віддієслівні іменники. У деяких імен­
никах закінчення -а, -у залежить від наголосу: гурта — гурту, моста — мосту. У да­
вальному відмінку однини можна вживати -у або -ові, якщо поряд кілька іменників
чоловічого роду: товаришеві Іванову. Закінчення -ові переважає в назвах істот. Іменники з
суфіксами -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-Тн) мають у давальному відмінку тільки за­
кінчення -у. Києву, Федорову. У знахідному відмінку закінчення таке, як і в називному,
мають назви предметів, а назви істот — таке, як у родовому відмінку.
1 в1Уі вд ма ігн аку! , рЩоозгб лкярнаьтщее тзаабплаимц’юят.ати закінчення іменників II відміни в родовому
__________________________Морфологія як розділ граматики ‘
Закінчення 1. Назви істот, дерев, імена, прізвища студента, вовка,
-а(-я) 2. Назви населених пунктів Шевченка, Києва, Львова,
3. Географічні назви з наголосом на закінч. Дністра, Орла, гектара,
4. Назви мір, днів, місяців місяця, вівторка, атома,
5. Наукові терміни, геометричні фігури та їх ромба, суфікса,
частини
6. Назви чітко окреслених предметів цвяха, олівця, плаща
205 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
випадку, заробітку,
ансамблю, гурту, хору
бальзаму, борту, меду,
водню, вокзалу, залу,
вітру, дощу, холоду, болю,
гніву, страху, вальсу,
тенісу, танцю,
Дону, Дунаю, Кіпру
Ув а г а ! У родовому відмінку закінчення -їв пишеться при роздільній вимові-
верхів ’їв, подвір ‘їв, солов Те.
При збігові двох приголосних у кінці основи при нульовому закінченні з’яв­
ляється вставний о або е: вікон, відер, кілець, ребер.
В орудному відмінку можуть бути паралельні написання: гостями і гістьми•
конями й кіньми; чоботами і чобітьми, крилами і крильми. Деякі іменники, що
мають тільки форму множини, пишуться із закінченням -ми: гусьми, курми,
людьми, саньми.
Іменники середнього роду око, плече мають в орудному відмінку множини за­
кінчення -има: очима, плечима.
Відмінкові закінчення іменників Ш відміни
Винятки
-а(-я) -у(-ю)
хліба, вівса віку, року, виду, роду, синтаксису,
складу, способу
| Увага! Зміна закінчення впливає на значення слова.
алмаза (коштовний камінь), акта (документ),
апарата (прилад), буряка (одиничне), пояса
(предмет), рахунка (документ)
алмазу (мінерал), акту (дія), апарату
(установа), буряку (збірне), поясу
(просторове поняття), рахунку (дія)
Іменники середнього роду в Р. відмінку однини мають закінчення -а, -я: серц-я,
вікн-а, прізвищ-а
Увага! В іменниках ІП відміни в орудному відмінку однини перед закін­
ченням -ю подовжений приголосний передається двома буквами: маззю, віссю,
тінню.
Подовженими не бувають звуки бу п, в, м, ф, р, бо вони вимовляються перед
звуком [й] твердо: кров’ю [кровйу], матір’ю, любов’ю. Не відбувається по­
довження, якщо основа іменника закінчується сполученням приголосних:
честю, радістю.
Закінчення 1. Префіксальні іменники
2. Збірні поняття
3. Назви речовин, матеріалів
4. Назви організацій, установ, будівель
5. Назви явищ природи
6. Назви почуттів, дій, ознак, станів
7. Назви ігор і танців
8. Деякі географічні назви
206 Морфологія як розділ граматики
Відмінкові закінчення іменників IV відміни
Відмінки Однина Множина
Н. □ мазь, ніч, мати -і мазі, ночі, матері
Р. -і матері -ей матерів
д. -і матер-і -ям, -ам матерям
Зн. □ матір як Н або Р.
Ор. -ю матір ю -ями, -ами матерями
м. -і (на) матері (на) -ях, -ах (на) матерях
Кл. -е мати (рідко), мамо -і матері
Відмінки
Однина Множина
курча, коліща ім’я, плем’я курчата,
коліщата
імена, племена
Н. -а -я -ат-а -єн-а
Р. -ат-и єн-/, -я -ат-О -енО
д. -ат-і єн-і ат-ам -ен-ам
Зн. -а -я □ , -ат-а -ен-а
Ор- -ам -єн-ем, -ям -ат-ами -єн-ами
м. (на) -ат-/ (на) -єн-/ (на) -ат-ах (на)-еи-ох
Кл. -а -я -ат-а ен-а
Увага! В іменниках IV відміни у непрямих відмінках перед закінченням на­
явні суфікси -ат-, -ят-, -єн-: качати — качаті, теляти — теляті, імені — іменем.
У знахідному відмінку множини іменники — назви неістот мають закінчення
таке, як у називному відмінку: коліщата, горнята.
Назви тварин можуть мати паралельні форми: гусенята і гусенят.
Назви людей мають таке закінчення, як і в родовому відмінку: дівчат, хлоп ’ят.

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.