Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або
(рідше) тварині: батькова хата, Андріїв брат, Оксанин зошит, директорів наказ,
лисяча голова.
Значення присвійних прикметників однотипні, всі вони виражають індивідуальну
віднесеність предмета людині або тварині. Лише у випадку уособлення неживих
предметів вживаються прикметники з присвійним значенням, похідні від назв неістот,
наприклад: А місяців батько (його сонцем звуть) саме люльку закурив (П. Тичина).
Присвійні прикметники мають свої словотворчі типи і своєрідні граматичні озна­
ки. Твірними основами присвійних прикметників виступають лише іменникові і тіль­
ки назви істот (за рідкісними винятками у випадку уособлення неживих предметів).
Присвійні прикметники творяться: а) від назв людей за допомогою суфіксів -ів (-ї*)>
-ин (~їн): Петрів, Василів, товаришів, Сергіїв, сестрин, Миколин, Маріїн; б) від назв
тварин за допомогою суфіксів -ач(ий), -яч(ий), -ин(ий), -їн(ий): собачий, курячий,
орлиний, солов Тний.
214 У поодиноких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси -/#,
~ин; соловейків, зозулин. Деякі присвійні прикметники мають нульовий суфікс, на­
приклад: вовчий, овечий.
Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному Й знахідному від­
мінках мають коротку форму (ковалів, Іванів, материн, Марин, доччин), а прикмет­
ники, похідні від назв тварин, мають повну форму (гусячий, качиний, собачий).
Якщо прикметник виражає належність предмета не одній тварині, а позначає
загальну родову віднесеність чи властивість тієї або іншої тварини, то він входить до
розряду присвійно-відносних або присвійно-якісних прикметників.
Порівняйте, наприклад: ведмежа голова, орлиний дзьоб (присвійні
прикметники); ведмежа шуба, собача зграя, орлине пір’я (відносні); ведмежа
послуга, собачий холод, орлиний зір (якісні прикметники).
Не виражають значення присвійності й ті прикметники, що входять до складу
фразеологічних словосполучень і термінологічних назв, наприклад: ахіллесова
п ‘ята, гордіїв вузол, дамоклів меч, адамове яблуко, торрічелліева пустота, петрові
батоги (бот.), воловий язик (діал., назва квітів). Не мають присвійного значення і
прикметники, що стали географічними назвами або прізвищами, наприклад: Київ,
Харків, Шевченкове, Павлів, Яків, Ковалишин.
Присвійні прикметники вживаються в уснорозмовному стилі, в мові художньої
літератури і фольклору. В інших стилях української мови присвійні прикметники
вживаються рідко. Значення індивідуальної віднесеності особі в науковому, пуб­
ліцистичному та інших стилях мови найчастіше передається формами родового від­
мінка іменника: твори Франка, музика Лисенка, світогляд письменника, слово
вчителя, заява Ігнатенка, наказ директора.
Присвійні прикметники, утворені від назв тварин, порівняно рідко вживаються
навіть у розмовному та в художньому стилях мови.

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.