У сучасній українській літературній мові вживаються переважно повні прикмет­
ники, що мають в усіх формах відмінкові закінчення: добрий, добра, добре, добрі;
доброго, доброї, добрих і т. д. Коротких прикметників у сучасній українській мові
дуже мало, наприклад: зелен, рад, повен, винен, ясен, дрібен, славен. Коротку форму
називного і знахідного відмінків мають також присвійні прикметники з суфіксами -ів
(-їв), -им (-їн).
Більшість прикметникових форм має стягнені флексії, що витворилися на основі
злиття закінчення давнього вказівного займенника із закінченням коротких прикмет­
ників, наприклад: добра-іа — добра; доброАь — добре; добра-іего — добрааго — доброго
— доброго.
Форма називного відмінка однини чоловічого роду нестягнена: добрь-и — добрьл-и
— добрий [добриї].
У поетичній мові, в народній творчості та в усному літературному мовленні
вживаються також повні нестягнені форми називного відмінка однини жіночого і
середнього роду, знахідного відмінка однини жіночого роду та називного й знахідного
219 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
множини, наприклад: Літо краснеє минуло, сніг лежить на полі (Леся Україв*
А туман, неначе ворог, закриває море і хмароньку рожевую . (Т. Шевченко); І ти. і.
єдиная, ведеш за собою літа мої молодії (Т. Шевченко).