Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Групи займенників за значенням

За своїми значеннями займенники поділяються на дев’ять груп: особові, особо­
во-вказівні, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питально-відносні, заперечні
та неозначені.
1. До особових займенників належать:я (ми), ти (ви).
Займенник я дає вказівку на особу мовця. Займенник ти вказує на особу співбе­
сідника, того, до кого звернена мова. Займенники ми і ви відповідно виражають також
вказівку на кількох мовців — хто говорить і тих, до кого звернена мова. Семантика
займенників ми і ви неоднозначна. Ми — це не тільки кілька я, сюди включається я і ти;
я, ти і він і т. д. Тому займенникові пари я — ми, ти — ви певною мірою умовно
сприймаються як суплетивні форми однини і множини.
Займенники ми, ви можуть указувати на одну особу, якщо вони заступають слова я
і ти, я і він сполученням ми з тобою або синонімічним сполученням ми плюс іменник
239 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
в орудному відмінку: ми з батьком, ми з Данилом, ми з Тетяною; По полях ми
Вишнею бродили восени, шукаючи зайців (М. Рильський).
Із вказівкою на одну особу виступає також авторське ми, дуже поширене в наук0
вому мовленні. Вживання ми замість я властиве офіційно-діловому мовленню (та
звертались до народу царі, королі, імператори), науковому, спостерігається також
мові художньої літератури, часто з відтінком іронії.
Займенник ви може вказувати і на кількох осіб, і на одну. Вживається як форма І
пошанної множини замість займенника ти.
Займенник ти (ви) може набувати в реченні узагальнено-особового значенн«
наприклад: Тільки-тільки що літо настало, не те пекуче, душне, що всього тебе
потом обливає, курявою обдає, а тепленьке, зелененьке, ясне, веселе (Панас Мирний)
Займенники я і ти значення граматичного роду формально не виражають.
2. До особово-вказівних належать займенники він, вона, воно, вони. За*
йменник він (вона, воно) вказує на третю особу — ту, про яку говорять, або на предмет;
про який мовиться. Займенник він як вказівне слово співвідноситься з іменниками
чоловічого роду, вона — з іменниками жіночого роду, а воно — з іменниками середнього
роду. Займенник вони є спільною формою множини для всіх трьох родів.
Вживання займенника він замість ти надає відтінку зневажливого ставлення до
особи, наприклад: І де ти, Чіпко, ходиш?.. Ні корова, ні кобила не наповані, а він
блукає… (Панас Мирний).
Форма вони в українському розмовно-побутовому мовленні може вживатися як
пошанна стосовно однієї особи або набувати неозначено-особового значення, напри­
клад: Га! Вже воно так довго не буде!.. Вони [пани] як візьмуть у свої руки, то
швидко пустять тру! «Пани» — були німці чи чехи, а може євреї, що перед шістьма
роками приїздили оглядати згорілу сахарню (М. Коцюбинський).
3. Зворотний займенник себе вказує на виконавця (суб’єкта) зворотної дії,
наприклад: примусив себе, запитала себе, заспокоїли себе. Зворотний займенник не
має форми називного відмінка, постійно вживається у формах непрямих, відмінків і
виступає у ролі додатка: поглянь на себе збоку, купив собі книгу, хизується собою.
Граматичного значення роду і числа зворотний займенник не має. Вказівка на
стать особи і кількісний вияв подається в реченні через синтаксичні зв’язки з іншими
словами, наприклад: Хлопець переміг себе й посміхнувся; Роздуваючи ніздрі, як козуля,
дівчина жадібно втягувала в себе хвилюючий солодкий дух гарячого жита (3 тв.
О. Донченка).
У формі давального відмінка зворотний займенник може переходити до розряду
часток, наприклад: Ти пам ’ятник собі воздвиг нерукотворний, і нічиїм його не зруй­
нувать рукам (М. Рильський); Чіпка сидів собі в хаті мовчки, наче зажурився (Панас
Мирний).
4. Присвійні займенники вказують на належність предмета особі: мій (наш)»
першій особі, твій (ваш) — другій особі, свій (свої) -* будь-якій особі, що є суб’єктом
дії: я записую свій план, ти записуєш свій план, він (вона, воно) записує свій план, вони
записують свій план. Вказівка на належність третій особі виражається за допомого*)
форм родового відмінка особово-вказівних займенників його, її, їхні: його книж№>1
вдача, їхня пісня.
240 Морфологія як розділ граматики
Присвійні займенники за значенням і граматичними ознаками співвідносні з при­
кметниками. Як і прикметники, вони змінюються за відмінками, родами і числами.
Вжиті без іменника присвійні займенники субстантивуються і набувають предмет­
ного значення, наприклад: мій, твій у значенні «чоловік» (рос. муж) або «наречений»;
моя, твоя у значенні «жінка» (рос. жена) або «наречена»; наш, наші в узагальненому
значенні осіб, близьких по крові, по духу, за соціальною чи національною ознакою
тощо. Наприклад: Земля вже наша. Скоро почнуть ділити (М. Коцюбинський);
Помагай Бог нашимІ — А которі ж ваші? — Которі подужають! (Нар. творчість).
5. Вказівні займенники цей (заст. сей), той, такий дають вказівку на один пред­
мет з ряду однорідних: цей день, той випадок, такий олівець. Займенники цей і той
семантично позначають ступінь віддаленості предмета: той — це більш віддалений у
просторі (в часі) предмет, уже згадуваний раніше, а цей указує на ближчий предмет,
наприклад: Тільки весною цього року я побував у Солоницях (Ю. Смолич); Мар ян
вскочив у човен і навстоячки подався на той берег (М. Стельмах).
Займенник такий указує на узагальнену ознаку або вживається для підсилення
вираженої прикметником ознаки, наприклад: Весною Чижик молоденький, такий
співучий, проворненький, в садочку все собі скакав… (Л. Глібов); Лан, довгий такий
та широкий дуже, що оком зіздріти не можна (В. Стефаник).
Вказівні займенники цей, той, такий за значенням і граматичними ознаками
співвідносні з прикметниками. Як і прикметники, вони змінюються за відмінками,
родами і числами.
Займенник стільки вказує на невизначений або невизначено-великий кількісний
вияв предмета, наприклад: Ніколи ще земля не почувала на собі стільки дбайливих рук
(В. Бойченко).
За морфологічними ознаками займенник стільки подібний до кількісних числів­
ників: у називному й знахідному відмінках він керує формою іменника родового
відмінка однини або множини, а в непрямих відмінках узгоджується з іменником у
формі множини: стільки весен, стількох весен, стількома веснами.
6. Означальні займенники сам (самий), весь (увесь), усякий, кожний (кожен),
жоден, інший узагальнено вказують на ознаки предмета.
Займенник сам виражає значення «самостійно, без сторонньої допомоги»: Добрий
товар хвалити не треба, він хвалить себе сам (Нар. творчість).
Займенник сам вживається з іменниками, що позначають осіб, істот; або з особо­
вими займенниками і має форми роду і числа: Павло сам заспівав; Марина сама
прийшла; Ягня само звелося на ніжки; Діти самі готували вечерю.
Займенник сам може виступати із значенням «один», тоді наближається до частки
тільки і виражає виділення предмета чи особи, наприклад: У хаті сам Тарасик (рів­
нозначно: удома тільки Тарасик). Час, мабуть, і збиратись, мамо,- камсу задумливо,
о самому так не хочеться кидати теплої хати, не хочеться розставатись з ненькою
(Ю. Збанацький).
Займенник самий вживається із вказівними займенниками: той самий, такий
самий, ця сама.
Займенники сам і самий можуть вживатися при іменниках, вказуючи на крайню
межу просторової чи часової перспективи (в самі жнива, в самий кінець села), тоді СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
вони наближуються за значенням до часток якраз, саме, аж (у самі жнива — якраз у
жнива, в самому кінці села — аж у кінці села).
Займенник весь (увесь), пов’язуючись з іменником, вказує на охоплення предмета
ознакою або дією сукупно, наприклад: Увесь Дніпро був ніби помальований ще ясній#
й блискучіше, ніж небо (І. Нечуй-Левицький); Там подвигами брата пишається маля
там чуємо: Про тата говорить вся земля (М. Рильський).
Займенники кожний і кожен, усякий (рідше — усяк) дуже близькі за значенням;
вони виражають виділення предмета з сукупності однорідних предметів, більшою
мірою це виявляється в значенні займенника кожний (кожен) і меншою мірою — в
займеннику всякий (всяк): І в кожнім колосі тяжкім весняне сонце й майський грім, і
літній дощ, і ночі сині (М. Рильський); Командир підняв на всякий випадок зброю
(Ю. Яновський).
Займенник інший вказує на предмет чи особу, виражаючи відокремлення, відме­
жування його від подібних йому або раніше названих, наприклад: І трактори, в ріллі
загрузши до колін, встеляють світло фар до іншої планети (А. Малишко).
За своїм значенням і граматичними ознаками означальні займенники співвідносні
з прикметниками, вони змінюються, як і прикметники, за відмінками, родами і чис­
лами.
7. Питально-відносні займенники вживаються для оформлення питання
про осіб (хто) чи предмети (що), про ознаки, якості чи належність предмета (який,
чий), про кількість або порядок предметів при лічбі (іскільки, котрий), а в структурі
складнопідрядного речення пов’язують підрядне речення з головним (як сполучні
слова) і відносно якогось його члена є уточнювальними словами (той—хто, те — що,
такий — який, стільки — скільки). У підрядному реченні відносний займенник
виступає членом речення (підметом, додатком, іншою частиною складного присудка):
Питальні займенники Відносні займенники
1. А хто ж там за головних мисливців? —
запитав Микола Іванович (Остап Вишня).
2. Котра з сих двох нам судиться дорога?
1. Хто хоче щастя зазнати, той повинен
свій край шанувати (Нар. творчість).
2. Сонце ховалось за межигірський бір,
котрий од того став ще чорніший
(І. Нечуй-Левицький).
Питально-відносні займенники хто, що, який, котрий можуть давати вказівку на
невизначену особу, предмет або якість, наприклад: Василь Іванович зупинився зразу\
мов його хто сіпнув за полу (С. Васильченко); Часом несподівано котора дівчина
вбіжить до мене з будинку (Марю) Вовчок).
Питально-відносні займенники за граматичними ознаками неоднакові: хто, що
співвідносні з іменниками, який, чий — з прикметниками, займенник стільки співвід*
носний з кількісними, а котрий — з порядковими числівниками.
Займенники хто, що змінюються за відмінками, не мають роду і числа, хоча
контекстуально така вказівка може бути: хто такий? хто така? хто такі? що таке?
Ь займенником що пов’язуються слова у формі середнього роду: що упало? що наше?
Займенники який, чий, котрий змінюються за відмінками, родами і числами.
Займенник скільки у називному й знахідному відмінках пов’язується з іменником У
242 Морфологія як розділ граматики
родовому відмінку (скільки літ?), а в усіх інших відмінках узгоджується з іменником
(у скількох дівчат? скількома мовами говорить?).
8. Заперечні займенники ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки утво­
рені від питальних займенників за допомогою частки ні (ані). Вони виражають ті самі
значення стосовно осіб, предметів, ознак, кількостей і порядку предметів, що й
питальні займенники, але в заперечній формі мають такі самі граматичні ознаки.
Відмінність у формі вираження відношень до осіб, предметів, ознак і кількостей їх
у питальних, відносних і заперечних займенниках виявляється в тому, що перші
вживаються в питальних реченнях, другі — в розповідних, а треті — в заперечних.
Заперечні займенники в українській мові є другою формою вираження запере­
чення при основному запереченні, що здійснюється за допомогою частки не, напри­
клад: Ніщо не віщувало дощу (С. Скляренко); Ніяке дитяче товариство хлопця не
приваблювало, найкращою розвагою для нього було приходити з батьком у цех (Яків
Балі).
9. Неозначені займенники також творяться від питальних займенників за
допомогою часток аби-, де-, будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -сь, що вносять відтінок
невизначеності особи, предмета або його якості чи кількісного вияву: абихто, абищо,
дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, казна-хто, казна-що, хтозна-хто, хтозна-що,
хтось, щось; абиякий, деякий, дечий, який-небудь, чий-небудь, казна-який, хто­
зна-який, якийсь, чийсь, казна-скільки, хтозна-скільки, скількись, котрийсь.
Неозначені займенники мають такі само граматичні ознаки, як і відповідні їм пи­
тальні займенники.

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.