Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

3. ДІЄСЛІВНІ КАТЕГОРІЇ В СИСТЕМІ ПРЕДИКАТНОСТІ І ПРЕДИКАТИВНОСТІ РЕЧЕННЯ 3.1. Віртуально-класифікаційний характер грамем виду дієслова

загрузка...
Категорія виду в українській мові охоплює всі дієслова (у тому числі і двовидові) і всі дієслівні форми, виступаючи обов’язковою для дієслова загалом і транспонуючись в інші частини мови при синтаксичній, мор­фологічній і семантичній деривації (обмундирувати — обмундирову­вати І/ обмундирування — обмундировування). Видові протиставлен­ня реалізуються в межах різних лексем і не зазнають модифікації від їх словозміни, категорію виду можна кваліфікувати як класифікацій­ну і міжпарадигматичну. Складність її аналізу полягає в активній участі дієслова у реалізації центральних величин реченнєвої структу­ри — предикативності, модальності.

Категорія виду посідає особливе місце в системі ГК українського дієслова, її специфіка виявляється і в предикатній, і в предикативній характеристиці речення. Категорія виду, на відміну від категорій часу, способу, особи, міцно пов’язана з лексико-семантичними особливостя­ми дієслів. Ці зв’язки надзвичайно міцні, підтвердженням чого є роз­межування ЛЗ слова за допомогою грамем виду. Від категорії виду як провідної категорії в українського дієслова багато в чому залежить

 

314


Морфологія


загрузка...
формотворення дієприкметників, дієприслівників, функціонування часових форм, наказового способу, інфінітива, валентний потенціал дієслівних лексем. Категорія виду впливає на синтаксичну сполучу­ваність дієслів (почати співати, продовжувати працювати, закінчу­вати віршувати — фазові дієслова поєднуються тільки з формами недоконаного виду; форми недоконаного виду виступають часто сино­німічними аналітичним моделям типу «фазове дієслово + форма недо­конаного виду», пор.: почати співати — заспівати; закінчувати віршу­вати, римувати — звіршувати, зримувати), побудову речень і цілих текстів. Категорія виду пов’язана із словотвором: 1) відмінне творен­ня дієслів, як правило, здіснюється за допомогою суфіксів, які несуть і недок. в., тобто є маркерами цього значення (учителювати, нахаб­ніти); якщо в такому словотворі задіяні поруч із суфіксами також і префікси, то утворюється дієслово док. в. (зашторити, приземлити, приводнити, пришнурувати); 2) віддієслівне префіксальне і суфіксаль­не утворення надає дієсловам значення док. в. (писати — підписати, відписати, записати, прописати, переписати; стукати — стукну­ти; грюкати — грюкнути), а префіксально-суфіксальне утворення — недок. в. (ходити — походжати, чекати — почікувати; кашляти — покашлювати), префіксально-постфіксальне утворення — док. в. (чи­тати — вчитатися, бігати — забігатися), префіксально-суфіксаль- но-постфіксальне утворення — недок. в. (говорити — переговорюва­тися). Найбільш істотною ознакою для реченнєвої структури є акцен- тація грамемами виду самого процесу перебігу дії: вони вказують особ­ливі відмінності в самому перебігові дії в його «внутрішньому» ча­сі, — наче характеризують спосіб розподілу дії в часі, тобто просте­жується часова диференціація дії в часі, без виходу за межі самої дієслівної лексеми.

Співвідносність виду з дієслівною лексемою свідчить про віртуаль­ний характер грамем виду. «Поняття процесу визначається кількісно видом дієслова; вид, хоча і кількісний за природою, є характерною рисою віртуального процесу з точки зору змісту останнього: він вимі­рює кількість процесу, який розглядається сам у собі» [Балли 1955, с. 91]. Участь грамем виду в розмежуванні ЛЗ і закріплення лексеми за окремим значенням свідчить про класифікаційний статус категорії виду. Подібне тлумачення категорії виду дає можливість простежити співвідносність його з віртуально-предикатними значеннями ГФ часу і способу та актуально-предикатними властивостями особових і родо­вих форм дієслова. Класифікація виду як «граматичної категорії з пе­реважно інтерпретативною семантикою» [Бондарко 1976, с. 47-50; Бон­дарко 1990, с. 5] ґрунтується на значущості грамем виду у структурі речення-висловлення, констатації їх участі в реалізації темпоральності речення, таксису цілісної синтаксичної величини.

Охоплення всього складу дієслів семантикою « граничності/негранич- ності» дії свідчить про універсальний характер категорії виду, її вірту- ально-лексемний і класифікаційний вияв, тому що її складники — доконаний і недоконаний вид — диференціюють лексеми, а не окремі

 

РОЗДІЛ VI. Морфологічні категорії.

 

315

 

їх словоформи. «Форми доконаного і недоконаного видів у контексті вступають у певні відношення одна з одною, з оточуючими їх елемен­тами контексту, з синтаксичною структурою речення. Фукціонування видів стикається, перетинається з певними типами функціонування інших граматичних категорій, перш за все часу і способу. Протиставлен­ня видів включається в динамічне розгортання різних мовних одиниць у висловленні, вступає у міцний зв’язок із синтаксисом.

Враховуючи цей синтаксичний бік виду, можна вести мову про «син­таксичне видове протиставлення» [Адмони 1979, с. 31-32]. Семантич­ний потенціал форми не дорівнює її віртуальній закріпленості, на ґрунті якої витворюються функціонально-семантичні парадигми тієї чи іншої морфологічної форми. Тому й видається можливим послідовно розме­жовувати основні значення форм виду, що є системно закріпленими, і часткові, які набуваються формами доконаного і недоконаного виду в межах контексту. Останні значення істотно впливають на статус ядер­ної опозиції, засвідчують її поступову динаміку. Можна констатувати синкретичний характер граматичної категорії виду, яка виявляється на рівні різних лексем і тим самим засвідчує свій віртуально-класи- фікаційний статус, орієнтуючи ядерні функції морфологічних форм на часову страфікацію реченнєвого змісту мовцем.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.