Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Майбутній час

Майбутній час означає дію, що здійсниться або триватиме після розмови про неї,
наприклад: Я вЬьму землі у жменьку, натрушу з квіток краси і на всю округу
дзенькну свіжим голосом роси (В. Бич ко); Я на гору круту крем ’яную буду камінь
важкий підіймать і, несучи вагу ту страшную, буду пісню веселу співать (Леся
Українка).
Форми майбутнього часу можуть виражати тривалу (необмежену в часі) дію і
одноразову або обмежену із вказівкою на завершеність. Відповідно вони творяться від
основ дієслів недоконаного і доконаного виду.
Форми майбутнього часу доконаного виду (прості) творяться за зразком першої
особової парадигми тими самими флексіями, що й форми теперішнього часу першої
чи другої дієвідміни, наприклад: виконаю, виконаєш, виконає, виконаємо, виконаєте,
виконають; зроблю, зробиш, зробить, зробимо, зробите, зроблять.
Від основ дієслів недоконаного виду творяться аналітична, або складена, і синте­
тична форми майбутнього часу.
Аналітична, або складена, форма майбутнього часу твориться способом
додавання до інфінітива (недоконаного виду) допоміжного дієслова бути в особових
формах, наприклад: буду співати, будеш співати, буде співати, будемо співати,
будете співати, будуть співати.
Синтетична форма майбутнього часу твориться від інфінітива недоконаного
виду додаванням суфікса -м- (це залишок архаїчного допоміжного дієслова ш пи- в
особових формах) та особових закінчень, наприклад: казатиму, казатимеш, каза­
тиме, казатимемо, казатимете, казатимуть.
Отже, у формах майбутнього часу значення часу виражається або основою дієсло­
ва, або допоміжним дієсловом, або суфіксом-флексією, що походить від допоміжного
дієслова. Значення часу органічно пов’язане із значенням особи і числа, що знаходять
своє вираження в особових флексіях, розподілених за дієсловами першої і другої
дієвідмін.

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.