Крім основних значень часу, що безпосередньо виражаються часовими формами
дієслів у процесі спілкування, може виражатися відносне значення щодо моменту
мовлення.
Так, наприклад, у розповіді про минулі події поряд із формами дієслів минулого
часу вживаються форми теперішнього часу в значенні минулого: Вийшов за школу —
світа не видно, сліпить очі, рве за поли, з ніг валяє (С. Васильченко). Форми
майбутнього часу також можуть уживатися в значенні минулого або теперішнього,
надаючи відтінку раптовості, несподіваності, енергійності: Сидж у-як загуде в грубі,
як сипне, війне снігом у вікна — зразу стемніло (С. Васильченко). Сивий ус, стару
чуприну вітер розвіває; то приляже та послуха, як кобзар співає… (Т. Шевченко).
Відносність часового значення допомагають виражати модальні частки було,
бувало, наприклад: Ти було підеш орати, виореш, засієш і зажнеш, а панські козаки
прийдуть та й заберуть усе (Панас Мирний); Сидимо було день при дні у дівочій та
робимо (Марко Вовчок).