форми теперішнього часу творяться від дієслів недоконаного виду додаванням
до основи особових закінчень. У формах теперішнього часу виражається значення 1-ї,
2-ї і 3-ї особи в однині та множині.

Щоб перевірити, які особові закінчення слід писати в дієсловах теперішнього і
майбутнього часу, треба визначити дієвідміну.

Дієслова минулого часу змінюються за родами і числами: співав, співала, співало,
співали. Дієслово чоловічого роду має суфікс -в- (носив, водив) і нульове закінчення
або не має суфікса і має нульове закінчення (ріс, віз, ніс), у жіночому, середньому роді і
в множині — суфікс -л- і закінчення -а (несла), -о (несло), -и (несли).

Дієслова майбутнього часу змінюються за числами та особами. Дієслова недо­
конаного виду мають просту і складену форми майбутнього часу, дієслова доконаного
виду — лише просту форму.
Дієслова теперішнього і простого майбутнього часу доконаного виду мають одна­
кові особові закінчення. Наприклад: виконаю, виконаєш, виконає, виконаємо, вико-

насте, виконають; присяду, присядеш, присяде, присядемо, присядете, присядуть-
вибіжу, вибіжиш, вибіжить, вибіжимо, вибіжите, вибіжать (порівняйте з від!
мінюванням дієслів теперішнього часу).
Складна форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду в сучасній україн­
ській мові має закінчення -му, -меш, -ме, мемо, -мете, -муть. У складеній формі
майбутнього часу особові закінчення має дієслово-зв’яка бути при незмінюваній
формі інфінітива.

Бути й дати — це дієслова з нерегулярними формами. У дієсловах сісти, гнати,
жити, слати, іти, взяти, підняти відбуваються нетипові зміни в основах. Ці дієслова
слід запам’ятати.
Є в українській мові дієслова-омоніми: вити (в’ю) і вити (вию), слати (стелю) і
слати (шлю), жати (жму) і жати (жну).

У дієслові бути в усіх формах однини і множини теперішнього часу виступає
форма е. У майбутньому часі бути відмінюється: буду, будеш, буде, будемо, будете,
будуть.