Уваги до особових закінчень:
1. У дієсловах з кінцевим приголосним основи й (/) флексії виступають у графіч­
них варіантах: -ю, -єш, -є, -смо, -one, -ють (І дієвідміна); -ю, -їш, -їть, -їмо, -їте,
-ять (II дієвідміна), наприклад: співаю, співаєш, співає, співаємо, співаєте,
співають; стою, стоїш, стоїть, стоїмо, стоїте, стоять.
2. Утворення 1-ї особової парадигми супроводжується змінами приголосних в
основах дієслів перед закінченням:
а) у дієсловах V класу чергуються з-ж,к-ч,с-ш,т-ч,х-ш, наприклад: казати
— кажу, кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; ткати — тчу, тчеш, тче, тчемо,
тчете, тчуть; писати — пишу, пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть; гуркотіти
— гуркочу, гуркочеш, гуркоче, гуркочемо, гуркочете, гуркочуть; колихати — колишу,
колишеш, колише, колишемо, колишете, колишуть;
б) у дієсловах IX класу з кінцевим губним приголосним основи у 1-й особі однини
і 3-й особі множини після цього губного з’являється вставний звук [л], наприклад:
ловити —ловлю, ловлять; топити — топлю, топлять; губити — гублю, гублять;
в) у дієсловах IX класу в 1-й особі однини відбувається чергування приголосних:
д — дж, з — ж, с-ш,т—ч,зд-ждж, ст — шч(щ), наприклад: водити — воджу, лазити —
лажу, носити — ношу, вертіти — верчу, їздити — їжджу, мостити — мощу;
г) у дієслові хотіти (VI клас) кінцевий приголосний основи [т] чергується з [ч]:
хочу, хочеш, хоче, хочемо, хочете, хочуть;
ґ) у дієсловах УІП класу приголосний основи [г] змінюється на [ж], а [к] на [ч],
наприклад: стерегти — стережу, стережеш, стереже, стережете, стережуть;
текти — течу, течеш, тече, течемо, течете, течуть;
д) у дієслові бігти (ХП клас) кінцевий приголосний основи [г] змінюється на [ж]:
біжу, біжиш, біжить, біжимо, біжите, біжать.
За зразком 1-ї особової парадигми творяться складна і складена форми май­
бутнього часу, лише в складеній формі змінюється допоміжне дієслово, наприклад:
буду їхати, будеш їхати, буде їхати, будемо їхати, будете їхати, будуть їхати.
Особова парадигма наказового способу будується також на протистав­
ленні трьох осіб в однині і множині, але спеціальні особові флексії виступають тільки
в трьох формах: 2-ї особи однини, 1-ї і 2-ї особи множини, наприклад:
1 ос. — пиш-імо читай-мо
2 ос. пиш-и читай пиш-іть читай-те
(або пиш-іте)
Форми 3-ї особи творяться аналітично — за допомогою частки хай (нехай).
У складеній формі 3-ї особи однини і множини значення особи виражається
флексіями, що виступають у формах теперішнього — майбутнього часу, наприклад:
Однина Множина
3 ос. хайнапиш-е хай напиш-уть
З ос. хай порад-ить хай порад-ять
Дієслівна парадигмам инулого часу дійсного способу таумовного
способу не має морфологічного показника особи. Ці форми належать до системи
Дієвідмінювання поряд із особовими, але в основі парадигми лежить розрізнення за

родами і числом. У дієслові-лрисудку, вираженому формою минулого часу або умов­
ного способу, відношення до особи виражається синтаксично — через зв’язок із за­
йменником або через підстановку займенника замість іменника, наприклад: я пра­
цював. ти працював, учень (він) працював.
Однина Множина
чол. рід ходив, приніс
жсін. рід ходила, принесла ходили, принесли
серел, рід ходило, принесло
Отже, видозміна дієслова за відношенням до особи і числа або до роду і числа
органічно пов’язана з граматичними категоріями часу і способу.