Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Безособові дієслова

Дієслова, що означають дію поза відношенням її до особи (діяча), називаються
безособовими, наприклад: світає, смеркає. Безособові дієслова утворюють окремі
тематичні групи. Вони виражають: а) явища природи: вечоріє, дніє, розвидняється,
дощить, мрячить, смеркає; б) фізичний і психічний стан людини: морозить, нудить,
хочеться (не хочеться), не сидиться, не віриться; в) модальні значення необхідності,
буття — небуття: належить (вам належить оцінити), не було, немає, не стало; г) зна<
чення випадковості, незалежного від особи стану: щастить (не щастить), тала­
нить; ґ) значення міри наявності: вистачить (вистачило), бракує (бракувало) та ін.
Безособові дієслова ніколи не пов’язуються з підметом, що позначає особу діяча, а
тому значень особи і числа не виражають. Безособові дієслова не змінюються ні за
особами, ні за числами, ні за родами. Вони виступають (крім інфінітива) тільки у
формі теперішнього (рідко майбутнього) часу дійсного способу, історично спорід­
неній з 3-ю особою однини (світає, бракує, дощить), та у формі минулого часу
(світало, бракувало, дощило), спорідненій із формою середнього роду.
Безособові дієслова можуть творитися від особових за допомогою постфікса -ся:
лежати — не лежиться, ходити — не .годиться, спати — спиться (не спиться), їсти —
їсться (не їсться).
Безособового значення можуть набувати й особові дієслова у формі 3-ї особи
однини, вжиті в реченні без підмета, наприклад: Пахне морем і озоном від притихлої
землі (М. Рильський).
Синтаксичне вживання особових дієслів без формально вираженого підмета
сприяє тому, що дієслово втрачає здатність вказувати на конкретну особу і набуває
значення:
а) узагальнено-особового (у 2-й особі однини або множини, рідше — у формі 1-ї
особи множини): Ідеш і слухаєш, і чуєш рідну землю, що годує тебе не тільки хлібом,
а й думками, піснями і звичаями… (О. Довженко); Посієш вчасно — вродить рясно
(Нар. творчість); Що маємо — не дбаємо, а втративши, плачемо (Нар. творчість).
Якщо в реченні є звертання, то дієслово у формі 2-ї особи вказує на означену особу,
наприклад: О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! (О. Олесь).

б) неозначено-особового (у 3-й особі множини та у формі множини минулого ча­
су), наприклад: Скрізь порання: печуть, варять, вимітають, миють… (Т. Шев­
ченко); Сіяли всю ніч (О. Гончар).

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.