У сучасній українській мові вживаються співвідносні з пасивними дієприкметни­
ками незмінні форми на -но, -то, наприклад: подано, виконано, розбито, перекрито.
Ці форми творяться від основи інфінітива перехідних дієслів. Від форм пасивних
дієприкметників вони відрізняються тим, що не змінюються і в реченні виконують
тільки предикативну функцію: виступають головним членом безособового речення,
наприклад: Кожній людині відкрито в нас дорогу — твори, дерзай (О. Бойченко).
Незмінні предикативні форми на -но, -то мають значення виду (писано — напи­
сано, роблено — зроблено, бито — збито) і мають здатність керувати відмінковою
формою залежного іменника: знахідного (або родового) прямого об’єкта, орудного
знаряддя або засобу дії та давального суб’єкта, наприклад: запрошено його, підписано
протокол, зшито поли, не викопано ями, не всипано цукру, написано пером, налякано
словом, схоплено рукою, тобі наказано (щось, кимось), синові велено (щось, кимось).
Предикативні форми на -но, -то можуть означатися словами з обставинним зна­
ченням (іменниками, прислівниками), наприклад: посіяно в полі, зроблено вдало,
помічено недавно.