Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

ДІЄПРИСЛІВНИК

Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, яка, вказуючи на додаткову
дію, пояснює в реченні основне дієслово (присудок), наприклад: Брати, пригина­
ючись, входять до хати (М. Стельмах).
280 Морфологія як розділ граматики
Дієприслівник завжди пов’язується з тим самим іменником, що й основне дієсло-
во, але, виражаючи додаткову дію (або додаткову динамічну ознаку предмета), висту­
пає в реченні обставиною часу, причини, мети або способу дії, наприклад: Хлопець,
увійш овш и , привітався (коли?); Захворівши, Маринка пропустила заняття
(чому ?); Силкуючись не обмовитись, дівчинка закушує губу (з якою метою?);
Підстрибуючи на вибоїнах, машина мчить далі (я к ?).
За синтаксичною роллю в реченні і морфологічною ознакою незмінності дієпри­
слівники зближуються з прислівниками. Дієприслівники, як і прислівники, висту­
пають у реченні обставинами.
Дієприслівники мають значення виду і часу.
Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу за
допомогою суфіксів -учи (-ючи) від дієслів першої дієвідміни і -ачи (-ячи) — від
дієслів другої дієвідміни: вед(уть) — ведучи, мел(ють) — мелючи, стеж(ать) —
стежачи, ход(ять) — ходячи.
Дієприслівники теперішнього часу виражають додаткову дію, яка збігається з
основною в теперішньому або минулому часі. Порівняйте, наприклад: Раз у раз
Черниш зупинявся перепочити, тримаючись за скелю руками і ногами (О. Гончар);
Гуляє містом одчайдушна хуга, висвистуючи, дико кричучи (М. Бажан).
Дієприслівник може також виражати додаткову дію, що збігається з дією майбут­
нього часу, наприклад: Конспектуючи літературу, будемо виділяти основні
положення.
Дієприслівники минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного
і недоконаного виду за допомогою суфіксів -ши і -вши (якщо основа закінчується на
голосний), наприклад: біг(ти) — бігши, вез(ти) — візши, взува(ти) — взувавши, взу(ти)
— взувши, відда(ти) — віддавши.
‘ Дієприслівники минулого часу виражають додаткову дію, що передує основній
або збігається з нею, чи наступну дію, що відбувається після основної. Порівняйте,
наприклад: Рибка, почувши волю, завмерла, піднявши плавники під самий верх
води, і зникла в глибині (М. Стельмах). Стоїть на варті над розливом стихії
юнак, приклавши бінокль до очей (О. Гончар). Швидко вийшов, зачинивши за собою
двері.
Дієприслівники можуть пов’язуватися з дієслівними формами наказового способу,
вжитими в узагальнено-особовому значенні або в стосунку до конкретної особи, а
також із формою інфінітива. У таких зв’язках виражається одночасність дій або
додаткова дія передує основній. Наприклад: Не спитавши броду, не лізь у воду (Нар.
творчість); — Хлопці, — шепотить Кіндрат Калистратович, — один стрибай тут і,
пригнувшись, до річки. Другий ізстрибуй трохи далі (Остап Вишня); Виконуючи
стрибки вгору, треба стежити за правильним диханням.
Окремі дієприслівники можуть втрачати ознаку дієслова (здатність підпорядко­
вувати собі залежні слова) і набувати значення прислівників.
Найчастіше переходять у прислівники (адвербіалізуються) дієприслівники недо-
конаного виду теперішнього часу, наприклад: Раділи люди встаючи (Т. Шевченко);
…Він не кликав і не стогнав, він умирав стоячи (Ю. Яновський).

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.