Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Сполучники сурядності і підрядності

Сполучники виражають семантико-синтаксичні відношення між граматично рів-1
поправними одиницями (однорідними членами, предикативними частинами складно-1
сурядних речень чи супідрядними однорідними в багатокомпонентному складнопід-І
рядному реченні) та між нерівноправними, одна з яких підпорядкована іншій І
(у складнопідрядному реченні).
За участю у вираженні семантико-синтаксичних відношень між поєднуваними І
одиницями таких синтаксичних конструкцій сполучники поділяються на сурядні і І
підрядні (або сурядності і підрядності).
Сурядні сполучники поєднують однорідні члени речення і предикативні частини
складносурядного речення як рівноправні, граматично незалежні одне від одного. За
характером відношень між членами речень і частинами складного речення вони
поділяються на єднальні, зіставно-протиставні, розділові, градаційні і приєднувальні.
1. Єднальні: / (й), та (в значенні і), н і., ні, ані… ані, а. Наприклад: Бліді на небі
гасли юрі, / вітер плитав-ся в мережах верховіть, І не гойдалися берези білокорі
(М. Рильський); Н і птиці в повітрі, ні коника в траві; Яке було добро, продали, а
гроші розкотились… (Марко Вовчок).
2. Зіставно-протиставні: а, але, та (в значенні але), а втім, зате, проте,
однак та ін. Наприклад. Прийде друга весна, і гостю божу Зустріне знову гімн
дзвінкий; вестиме ж соловейко пісню гожу. Та вже не ти, — другий!.. (Олена Пчілка);
Федько вчився непогано, зате Дмитрикові доводилося допомагати (О. Донченко).
3. Розділові: то (то…, то…), не то… не то…, чи (чи…, чи…), або (або…,
або*..), хоч…, хоч.» . Наприклад: То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом
ряс т зелений, то золотим дощем лились пісні (Леся Українка); Хлопці рвали кедрові
горішки або, виїхавши на тундрове плато, збирали червоні брусниці (1. Баї мут).
4. Гр а д а ц і й н і: не тільки**, а й, не тільки… але й, не лише… а й (але й), не
стільки.* скільки, не те що (щоб)… але, не так… як. Наприклад: Поруч з образами
294 Шевченка й Лесі Українки образ Франка символізує перед світом не тільки інди­
відуальні риси й можливості велетня культури, але й нетлінне єство, красу… й
життєздатність українського народу (Д. Павличко); Не те що такий лиман… а,
здається, море перемайнула б вона (0. Гончар).
5. П р и є д н у в а л ь н і: а й, та й, ще й, а ще й, та ще й, і навіть, також і
Наприклад: А пані не дає нічого та ще й гнівається (Марко Вовчок); Плакали від
радості і зворушення бувалі воїни…. та й Дмитро якось незручно рубом великої долоні
провів по очах (М. Стельмах); Обморозитися було дуже просто, особливо обличчя, та
й руки (В. Биков).
Увага! Між супідрядними однорідними реченнями (компонентами складно­
підрядного) переважно використовуються єднальні сполучники і рідше зістав-
но-протиставні та розділові. Наприклад: Вночі Андрій довго не міг заснути, бо в
хаті було видно од великих зірок на небі і густо пахло холодною м’ятою
(Г. Тютюнник); Таки пам ’ятав, як струмували майже під ногами хвилі веселі,
чисті, а він дивився на них (Н. Бічуя); Чомусь пригадалось, як батько веде мене
до школи або мати зустрічає біля воріт.
Підрядні сполучники поєднують частини складнопідрядних речень. Вони вира­
жають з’ясувальні, обставинні та інші відношення залежності підрядного речення від
головного чи від іншого підрядного при послідовному підпорядкуванні предика­
тивних частин:
1. З’ясувальні: що, як, ніби та ін. Наприклад: Мені здається ніби вдалині
Сивіють не тумани придолинні, А тіні тих. що впали на війні І вже навік наїежать
Україні (Д. Луценко).
2. Обставинні:
часу: щойно, ледве, тільки, як, як тільки, після того як, відтоді як та ін. На­
приклад: Його не бачили лежачим ниць, хіба тоді, як пив з потоку воду (Д. Павличко);
мети: щоб, для того щоб, аби. Наприклад: Щодалі доводилося все частіше
звертати з колії, щоб дати дорогу автомашинам (Петро Панч);
умови, якби, коли б, аби, якщо, як, як тільки. Наприклад: Яка б з мене була
діячка, коли б я не вчилася в Лесі (Л. Смілянський). Якщо моє не в лад, то я з своїм
назад (Нар. творчість);
допустовості: хоч, дарма що, незважаючи на те, що, хоч…, але… . Наприклад:
Хоч життя і найдорожче для людини, Та все’дно людина в битві і в труді Віддає його
за долю Батьківщини… (Н. Забіла);
способу дії: як. Наприклад: Як працюєш, так і маєш (Нар. творчість);
порівняння: як, мов, немов, наче, неначе, ніби, нібито, начебто та ін. Наприклад:
Громада зібралась у волость і загула, як бджоли у вулику (І. Нечуй-Левицький); Тем­
нота вужчала, ніби самі гори змикалися над головою (0. Гончар);
причини: бо, тому що, через те що, завдяки таму що, затим що, оскільки.
Наприклад: Виходь у світи, бо дорога відкрита,’
міри, ступеня: аж, що аж, що й. Наприклад: Закипіло, заревло навкруги, аж річка
охнула й нестямно на всі боки захиталася (Панас Мирний);

наслідку: так що. Наприклад: І слово в Білоуса знаходиться разюче, дошкульне,
пекуче, так що об ‘сктам поетової уваги не можна сказати, щоб було спокійно та
бвтдуже (Остап Вишня).
У ролі сполучників можуть виступати самостійні слова — відносні займенники та
прислівники займенникового походження.
Відносні займенники хто, що, який, чий, котрий, скільки можуть стояти в на­
зивному відмінку і виконувати роль підмета в підрядному реченні, водночас приєдну­
ючи підрядне речення до головного: Ніколи не здобуде перемоги той, хто передчасно
вважає себе переможцем (Л. Дмитерко).
У непрямих відмінках відносні займенники, що приєднують підрядне речення до
головного, виконують роль додатка: Живе поезія у мові, Я кої мати вчила нас…
(М. Рильський).
Сполучними словами здатні виступати прислівники; похідні від займенників: де,
гуди, звідки, коли, відколи, доки, як, чому. У підрядному реченні вони виконують
роль обставини: Коли дзвонять черешні В медовому цвіту, Узори нетутешні Із цвіту
я плету (М. Рильський). Де тонко, там і рветься (Нар. творчість).

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.