Вигук — частина мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, по­
чуттів і волі людини.
Вигуки посідають проміжне місце між самостійними і службовими словами. Це
незмінювані слова, які не виступають членами речення. Але на місці самостійного
слова вигук набуває конкретного значення і виконує синтаксичну роль того слова, яке
замінює. Наприклад: Протягли своє «ку-ку-рі-ку» горлаті півні (Панас Мирний) — в
ролі додатка; А качка ках-ках — у ролі присудка. Вигуки можуть заступати ціле
речення: [Наташа:] — Охі 0x1.. Боже мій! (І. Карпенко-Карий).
Що виражає Почуття і волю (безпосередньо виявлені)
Морфологічні
ознаки
Незмінювані слова. Непохідні і похідні від дієслів, іменників,
сполучень слів
301 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
і Синтаксична
[роль
Служать засобом вираження оклику, спонукання і т. ін.
Відділяються від членів речення комою або знаком оклику. Можуть
замінювати речення із значенням здивування, захоплення, заклику і
т. ін. Вживаючись замість самостійного слова, можуть бути
будь-яким членом речення