В українському мовознавстві набуває поширення вчення про три синтаксичні
одиниці:
• речення;
• словосполучення;
• мінімальна синтаксична одиниця.
Вивчення синтаксичних одиниць передбачає багатоаспектність підходів,,
зокрема:
• формально-синтаксичний (враховує формальну будову синтаксичних оди­
ниць);
• семантико-синтаксичний, або семантичний (враховує взаємозв’язок фор­
мальної будови і значення синтаксичних одиниць);
• комунікативний, або функціональний.
Чільне місце в сучасному мовознавстві посідає ф у н к ц іо н а л ь н и й п ід х ід до ви­
вчення синтаксичних явищ. Функціональний підхід враховує о б ’єктивно-смисло­
вий зміст речення як відображення явищ позамовної дійсності. Він реалізується в
концепціях:
• американських мовознавців Чарлза Філлмора (нар. 1929), Уолеса Чейфа
(нар. 1927);
• голландського мовознавця Симона-Корнеліса Діка (нар. 1940);
• чеського мовознавця Вілена Матезіуса (нар. 1882);
• українського мовознавця Івана Вихованця (нар. 1935).
Іван Романович Вихованець визначає синтаксичні одиниці за:
• формально-синтаксичними;
• семантично-синтаксичними ознаками.
Мовознавець розглядає синтаксичні одиниці учгфері:
• мови і мовлення;
• синтаксичних зв’язків;
• семантико-синтаксичних відношень;
• структури і семантики речення.
Цікавими й грунтовними щодо визначення синтаксичних одиниць є концепції
американських лінгвістів Ч. Філлмора і У. Чейфа, які значну увагу приділяють дифе-
ренційним семантико-синтаксичним ознакам тієї чи іншої мовної одиниці. Голланд­
і ї Синтаксис як розділ граматики
ський лінгвіст Симон-Корнеліс Дік синтаксичні одиниці досліджує через взаємо­
відношення функціонального і системного аспектів синтаксису.
Чеський мовознавець Вілен Матезіус для виділення синтаксичних одиниць спи­
рається на комунікативний аспект функціонального синтаксису.
З урахуванням ідей зазначених концепцій у лінгвістиці виділено три основні
синтаксичні одиниці:
• речення як основна і найбільша предикативна одиниця в мовній системі,
оскільки його зміст через модально-часові параметри (ірреальність, спону-
кальність, бажальність, теперішній, минулий, майбутній час) співвідноситься
з дійсністю;
• словосполучення — непредикативна синтаксична одиниця, яка лише в складі
речення як одиниці повідомлення є його компонентом;
• мінімальна синтаксична одиниця, яка функціонує лише в межах речення чи
словосполучення і є їхнім складником-компонентом: 1) члени речення виділя­
ються на основі синтаксичних зв’язків; 2) синтаксеми — на основі семанти-
ко-синтаксичних відношень.
Отж е, центральною синтаксичною одиницею у синтаксисі є речення, а сло­
восполучення і мінімальна синтаксична одиниця підпорядковані реченню. Слово­
сполучення і мінімальні синтаксичні одиниці переважно є компонентами, що репре­
зентують найвищі морфологічні одиниці (частини мови та сукупність їх форм).
Синтаксичні одиниці перебувають в ієрархічних зв’язках. Вершиною цієї ієрар­
хії є речення, якому підпорядковані словосполучення і мінімальна синтаксична
одиниця. Відмінності між синтаксичними одиницями зумовлені передусім гра­
матично, оскільки за змістом вони можуть бути лексично тотожними, пор.:
Утворили слово (речення) — утворення слова (словосполучення) — словотво­
рення (мінімальна синтаксична одиниця).