Якщо термін вільне синтаксичне словосполучення мас статус усталеного синтак­
сичного терміна, то найменування сполучення слів не набуло ще скільки-небудь чіткої
термінологічної визначеності. Будь-яке словосполучення с одночасно сполученням
слів, проте не кожне сполучення слів с синтаксичним словосполученням.
Синтаксичні (вільні) — це такі словосполучення, що позначають складне понят­
тя, у якому кожне слово не має суворої закріпленості з іншим словом.
Стійкі сполучення слів являють собою цілий блок, що передає одне поняття, а всі
слова об’єднані одним (переважно переносним) значенням.
У таких словосполученнях заміна слова іншим руйнує цінність значення всієї
сполуки.
Розрізняються такі більш чи менш продуктивні різновиди (типи, групи) сполучень
слів:
1. Лексичні сполучення слів. Становлять лексико-граматичну єдність двох чи
більше повнозначних слів (часто ускладнених службовим словом), яка синтаксично
не членується, виражає одне поняття, виступає одним членом речення: Львівська
область. Атлантичний океан, Далекий Схід, білий вірш, мовний апарат людини,
неозначена форма дієслова, чорне золото, космічний корабель.
2. Фразеологічні (ідіоматичні та інші) сполучення слів. Подібно до синтаксично
нерозкладних лексичних сполучень слів фразеологічні сполучення слів виражають
одне цілісне, нерозкладне поняття, виконують роль одного члена речення, загалом
належать до образних засобів мови, мають здебільшого тропеїчне значення,
семантично можуть дорівнювати окремому слову: покласти зуби на паличку
(голодувати), бити байдики (байдикувати, нічого не робити), піймати обяизня, пасти
задніх, збити з пантелику, накивати п ятами, пекти раки, замилювати очі, ні пари з
__________________Синтаксис як розділ граматики
319 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
уст, обстріляний птах (бувала людина), святий та божий (непогрішний; іронічне) І
брати (взяти) участь, крутити носом.
3. Сполучення слів, які становлять аналітичні (складені) форми слів: буду І
конспектувати (форма дієслова недоконаного виду в майбутньому часі), більщ І
ефективний (форма вищого ступеня прикметника), найбільш вразливий (форма І
найвищого ступеня прикметника).
4. Поєднання слів з однією функцією: а) того самого іменника в різних від. І
мінкових формах з прийменником чи без нього: день за днем, з дня на день, робота я
роботою; б) двох дієслів у якійсь одній формі: піду подивлюся, посиджу послухаю’ І
в) поєднання інфінітива з дієвідмінюваною формою того самого дієслова: послухати І
послухаю, зробити зроблю, заспівати заспіваю.
5. Прийменниково-іменне сполучення слів: понад берегом, над Азовським мо- 1
рем, на уроці
6. Сполучення слів у функції звертань я к синт аксично ізольованих частин І
речення (не членів речення!), які бувають двох типів: а) сурядними сполученнями І
слів: Тату, бабусю, дивіться, це ж ваш Ю рась! (О. Іваненко); б) підрядними сполу-1
ченнями слів: Лети ж, моя думо, моя люта муко! (Т. Шевченко); коли друге уточнює І
перше за певною ознакою (прикладка).
7. Сполучення слів у функції вставних елементів — синтаксично ізольованих І
частин речення: Можна сказати, готових формул в правдивому творі мистецтва І
немає і не може бути (М. Євшан).
8. Сполучення слів, утворене поєднанням дієслова з часткою: читайте ж, І
зробив би.
9. Найрізніші поєднання службових слів, ужитих у функції слів-речень — син-1
таксично нечленованих конструкцій: Саме так. Та н і Он як? Ось воно де! і под.
У найбільш загальному плані будь-яке словосполучення чи сполучення слів може І
бути назване синтаксичною конструкцією чи просто конструкцією.