За характером того, як саме зміст речення віднесений до дійсності; ця відне-
сеність буває стверджувальною, «позитивною» або заперечною, «негативною»; звід,
си — стверджувальні речення і заперечні речення.
За метою висловлювання та за інтонацією виділяються речення розповідні,
питальні, спонукальні (з внутрішнім членуванням на певні синтаксично-комуніка­
тивні різновиди) й окличні (розповідно-окличні, питально-окличні й спонукаль­
но-окличні). Окличні речення вимовляються окличною інтонацією, вони сповнені
якнайбільшої почуттєвості, емоційності.
За синтаксичною будовою (частково й за семантикою) кожне з речень буває або
простим, або складним. Прості речення, у свою чергу, структурно поділяються на
двоскладні й односкладні (залежно від того, одним чи двома головними членами
виражається предикативний центр речення); прості непоширені й прості поширені
речення (за відсутністю або наявністю в реченні хоча б одного другорядного члена);
на повні й неповні речення (якщо немає опущеного члена (або кількох), необхідних
для його розуміння, чи якщо один або кілька членів речення випущені в реченні, але
зрозумілі з контексту сусідніх речень, із ситуації або зі змісту та структури самого
неповного речення); на прості неускладнені й прості ускладнені (перші без усклад­
нення, а другі -ускладнені однорідними членами, відокремленими членами, звертан­
ням, вставними словами чи словосполученнями, вставними або вставленими речен­
нями).