Основною одиницею мислення € судження. Воно тричленне, складається з суб’єк­
та, предиката і зв’язки. Судження завжди виражається реченням і буває стверджу­
вальним або заперечним, наприклад: Тим часом у темряві за спиною у себе ми чуємо
підозріле шурхотіння (О. Гончар); За кілька хвилин у с і сиділи на веранді за столом
(К. Пісоцький); Сергій брів посеред величезного кривого поля (В. Тарнавсысий). Під­
мет (група підмета) відповідає суб’єктові, присудок (група присудка) — предикатові,
роль зв’язки виконують закінчення дієслів-присудків. Із граматичного погляду в ре­
ченнях виділяють головні та другорядні члени. В еквівалентах речень (сло-
вах-реченнях) Гак, Ні суб’єкт і предикат виражаються одним компонентом. На відміну
від судження, речення-висловлення характеризується більшою кількістю варіацій.
Це зумовлено тим, що реченням передається емоційний стан мовця.
Специфіка речення і судження виявляється в тому, що:
• судження завжди є реченням, а речення не завжди виражає судження (не є
судженнями питальні, спонукальні, бажальні речення, в яких нічого не ствер­
джується і не заперечується, а також переважно слова-речення);
• судження — логічна категорія, а речення — мовна;
• істинність судження завжди перевіряється практикою;
• одне судження може виражатись різними реченнями (Я сумую — М ені сумно);
• судження завжди трикомпонентне (суб’єкт, предикат і зв’язка), а речення скла­
дається з головних і другорядних членів;
330 • у судженні завжди наявні два головні члени, а речення може складатися й з
одного або взагалі бути нечленоваиим;
• граматичний підмет речення і суб’єкт судження можуть не збігатися, оскільки
суб’єкт може виражатися формою непрямого відмінка, який із синтаксичного
погляду є додатком, наприклад: Роман було написанд письменником. «Письмен­
ником» — логічний і семантичний суб’єкт, а з граматичного погляду — додаток.
У кожній мові граматичні форми членів речення специфічні, а закони і форми
мислення — загальнолюдські.
Речення і судження становлять діалектичну єдність, що випливає з єдності мови й
мислення, граматики і логіки, але не є тотожними, мають власну специфіку.