Сучасна лінгвістика розглядає речення як багатоаспектну синтаксичну одиницю,
що охоплює кілька підсистем. Зокрема в українському мовознавстві розрізняють фор­
мально-синтаксичний, семантико-синтаксичний і комунікативний аспекти речення.
Формально-синтаксична організація речення. Є одним із основних і найбільш
досліджених аспектів, спрямованих у сферу мови. Основу формально-синтаксичної
організації конкретних речень становлять синтаксичні зразки (структурні схеми,
моделі). Структурна схема речення — це синтаксичний зразок, що має свою формальну
організацію, за яким може бути побудоване речення. З урахуванням синтаксичних
зв’язків виділяють компоненти речення, що є важливим при визначенні типів речень.
У формально-синтаксичному плані речення поділяють на прості і складні. Базо­
вими, вихідними є прості речення. Кожне просте речення будується за певним абст­
рагованим синтаксичним зразком, предикативною основою якого є підмет і присудок
(у двоскладному реченні) або один головний член (в односкладному реченні). На­
приклад, у реченнях Хлопчик сміється; Автобус їде; Люди працюють реалізується
структурна схема «називний відмінок іменника — дієвідмінювана форма дієслова», в
якій головні члени речення (підмет і присудок) поєднуються предикативним зв’язком.
В односкладних реченнях наявний лише один головний член, не диференційований
на підмет чи присудок, наприклад: І день, і дим, і даль, і рими, бадьорий крок,
бадьорий спів (В. Сосюра); І стало тепло, тихо і відрадно (М . Бажай); І моторошно, й
дивно (Л. Костенко).
Просте і складне речення мають багато спільних ознак і водночас чимало відмін­
ностей. У простому реченні визначальним є синтаксичний зв’язок між його членами,
а в складному — зв’язок між його компонентами (простими реченнями). У складному
332 Синтаксис як розділ граматики
реченні центром формально-синтаксичної організації є сполучники і сполучні слова.
Отже, в простому реченні основним € предикативний зв’язок (між підметом І при­
судком), а в складному — підрядний і сурядний, наприклад: Гарячий день згасав (І. Не-
чуй-Левицький); Десь надходила весна (П. Тичина); Щасливий той, хто ще не вміє
грати (Л. Костенко); Деякий час сім ’я милувалася містом, широкими луками, що
тяглася вздовж річки, мальовничими околицями, які потопали в жовтавій зелені
(М. Олійник); Спалахнув вибух, але скеля стояла (Яків Баш).