Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

ПРИНЦИП СИСТЕМНОСТІ СИНТАКСИЧНОГО ОПИСУ РЕЧЕНЬ ЗА МЕТОЮ ВИСЛОВЛЮВАННЯ. Парадигма речення

Парадигма (грец. paradeigma — приклад, зразок) речення — система форм струк­
турної схеми речення, у якій вихідною формою є ядерне речення, а похідними — його
трансформації.
Сучасна синтаксична наука досліджує не лише конкретні структурні схеми ре­
чення. а й те, як такі зразки співвідносяться з іншими, яке їх місце в мовній системі. Це
сприяє реалізації принципу системності синтаксичного опису. Вивчення системних
видозмін і співвідношень формальних класів речень зумовило наприкінці 60-х років
XX ст. появу вчення про парадигму речення (Д, Уорт, Р. Зимек, В. Грабе, П. Адамець,
Т. Ломтєв, В. Храковський, Л. Мурзін, Ч. Філлмор, Б. Рассел).
У мовознавстві розглядають парадигму речення у широкому і вузькому значеннях.
У широкому значенні парадигма речення — це система, що охоплює:
1) внутрішньосхемні перетворення, тобто такі, що не змінюють відмінних ознак
структурної схеми речення: Туристи їдуть поїздом — Туристи їхали поїздом — Туристи
їхатимуть поїздам; Нехай туристи їдуть поїздом — Туристи їхали б поїздом; Я їду
поїздом — Ти їдеш поїздом — Він їде поїздам;
2) системні протиставлення речень однієї структурної схеми реченням інших
структурних схем (міжсхемні перетворення): Ми добре відпочивали влітку — Улітку
нам добре відпочивалось;
3) протиставлення речень певного зразка іншим синтаксичним одиницям чи їх
частинам: Ми побачили море — Море, побачене нами — побачене нами море.
Отже, парадигма передбачає співвідношення речень і нереченнєвих синтаксичних
одиниць.
Внутрішньосхемні перетворення. У вузькому розумінні парадигма речення репре­
зентується тільки внутрішньосхемними перетвореннями у межах тієї самої струк­
турної схеми речення.
У вітчизняному мовознавстві переважає тлумачення парадигми речення у вузь­
кому значенні — як системи його форми, що протиставляються за граматичним значен­
ням Тому за основу беруться граматичні значення модальності та синтаксичного часу, що реалізують загальне граматичне значення речення — предикативність. Видозміни
формальної організації речення, що являють собою форми речення, створюються
частковими модально-часовими значеннями. Система цих форм речення і є його
парадигмою.
Модальні значення речення: виражаються синтаксичними способами:
• дійсним (індикативом): Брат читає; Надворі тихо;
• умовним: Мати ходила б; Студент учився б;
• бажальним: Якби хоч трохи відпочити; Хоча б розвиднілося швидше;
• спонукальним: Слухайте музику; Звернімо увагу на цю картину.
Парадигми, зумовлені внутрішньосхемними перетвореннями, тісно пов’язані з
морфологічними і синтаксичними категоріями, тому їх називають морфолого-син-
таксичними. Це такі парадигми:
• часова: Трава була зелена — Трава буде зелена; Вечоріє — Вечоріло — Вечорітиме;
Ранок — Був ранок — Буде ранок;
• модальна (вона взаємодіє з часовою): Ми працюємо — Ми працювали — Ми
працюватимемо; Ми працювали б; Якби ми працювали; Працюймо;
• видова (нашаровується на часову парадигму): Брат співав пісню — Брат заспівав
пісню; Брат співає (співатиме) пісню — Брат заспіває пісню:
• особова: Я слухаю музику — Ти слухаєш музику — Він (вона, воно) слухає .музику —
Ми слухаємо музику — Ви слухаєте музику — Вони слухають .музику;
• числова: Хлопчик збирає гриби — Хлопчики збирають гриби; Хюпчик збирав
гриби — Хлопчики збирали гриби; Хлопчик збиратиме гриби — Хюпчики збира­
тимуть гриби; Хлопчик збирав би гриби — Хлопчики збирали б гриби; Хлопчику,
збирай гриби -Хлопчики, збирайте гриби:
• родова: Син піклувався про батьків — Сестра піклувалася про батьків — Дівча
піклувалося про батьків.
Морфолого-синтаксичні парадигми не змінюють синтаксичної структури речен­
ня, а лише граматичні категорії окремих компонентів.
Не всі речення мають повний набір форм. Деякі не мають форм бажапьного та
спонукального способу, інші мають лише одну форму. Це, зокрема, односкладні
номінативні речення з вказівними частками (ось, он, от): Ось і наш будинок;Ось і ліс.
Це стосується також односкладних, інфінітивних речень зі значенням категоричного
виявлення: Не розмовляти! Залишити аудиторію!
Зміни видо-часово-способових форм дієслова зумовлюють видозміни речення: Ці
зміни дають підставу стверджувати, що парадигма, речення — це система видо-часо­
во-способових форм дієслова: Оркестр грав марш — Оркестр грав марші -Оркестри
грали марші; Оркестр буде грати марш — Оркестр грає марш — Хай оркестр грає
марш — Хай би оркестр заграв марш.
Окрім парадигматичних змін, у простому реченні відбуваються зміни, пов’язані з
можливостями повного чи неповного представлення його елементарної граматичної
структури з різними зв’язками, напівповнозначними дієсловами тощо. Такі зміни
називають регулярними реалізаціями простого речення Спільним для них є те, що
всі вони можуть бути зведені до вихідної форми речення: Студент працює — Сту­
дент почав (продовжує, перестав) працювати — Студент може (повинен, хоче)
__________Синтаксис як розділ граматики
335 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
працювати. Такі регулярні реалізації визначають як деривати структурних схем, щ0
співвідносяться зі структурними схемами речень так, як похідні основи з твірними*
ліс — лісок, студент — студентка, учитель — учителька. Дериваційні внутрішньо-
схемні відношення є модифікаційними (За К. Шульжуком).

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.