Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Бажальні, стверджувальні і заперечні речення

Головними засобами вираження бажальності є умовні форми дієслів та інфінітиви
з часткою би(б). наприклад: Хотіла б я піснею стати у цюю хвилину ясну (Лес*
Українка); Долетіть, долетіть би мені (В. Сосюра).
Бажальні (оптативні) речення — речення, що виражають модальність
бажальності.
Опозиція речень за стверджувальністю/заперечністю доповнює значення об’єк­
тивної та суб’єктивної модальності, однак не збігається з нею. Наприклад, стверджу,
вальне речення Падає сніг і заперечне Нема снігу виражають реальну модальність
а стверджувальне речення Хай сніг падає і заперечне Хай сніг не падає характеризу­
ються ірреальною модальністю.
Стверджувальні речення — речення, в яких стверджується те, що висловлюється
про предмет мовлення (думки).
Заперечні речення — речення, в яких заперечується якась ознака чи явище
дійсності.
Поділ речень на стверджувальні і заперечні грунтується на зв’язках і відношеннях
між предметами та ознаками реального світу, що виражаються синтаксичними зв’яз­
ками між членами речення. Усі типи речень за метою висловлювання (розповідні,
питальні, спонукальні, бажальні) можуть бути стверджувальними, наприклад: Ходила
яблуня і стукала у вікна (Л. Костенко); Рідна мова в рідній школі! Що бринить нам
чарівніш? Що нам блююче, і миліш, і дорожче в час недолі?! (О. Олесь); Сестрице,
пошануй! (Леся Українка). Трапляються стверджувальні речення із запереченням, це
передусім риторично-питальні речення, наприклад: Хіба цього не може бути в
кожного? (Б. Грінченко); речення з повторюваною часткою не: Я не можу про це не
сказати.
Заперечні речення поділяють на загальнозаперечні і частковозаперечні.
У загальнозаперечних реченнях у складі присудка наявна частка не, наприклад:
Дороги не мають воріт (П. Загребельний); Стара Половчиха не зводила з них очей
(Ю. Яновський); І не поверне вже ніхто назад час правди й справедливості нової
(Д. Павличко); Давно нема, давно нема господаря, і кінь його не рж е (Л. Костенко).
У частково заперечних реченнях заперечна частка вживається при підметі та
другорядних членах речення, наприклад: Світили в хаті не смальцем або олією,
а якимись тонкими лучинами (Панас Мирний); Не сінце вони смакують, не траву і не
овес (П. Тичина).
У складному реченні можуть одночасно поєднуватись прості стверджувальні та
заперечні речення, наприклад: Не зневажай душі своєї цвіту, бо з нього виросло %
кохання наше (Леся Українка); Димки димлять, Путила вже не спить (Л. Костенко).

Категорія: Караман С. О. Сучасна українська літературна мова

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.