Прості і складні речення розрізняють за кількома диференційними ознаками:
— прості речення складаються з мінімальних синтаксичних одиниць і словоспо­
лучень, а складні — з двох і більше простих речень;
— з формально-синтаксичного погляду прості речення складаються з однієї пре­
дикативної одиниці, складні — з двох і більше;
— прості речення як компоненти складного речення не мають інтонаційної за­
вершеності, яка властива складному реченню в цілому; тому простими реченнями їх
називають умовно;
— у простому реченні основним є предикативний зв’язок між підметом і при­
судком, у складному реченні — підрядний і сурядний зв’язки, наприклад: Редактор
може з ’явитись у редакції лише тоді, коли вже треба підписувати номер до друку
(О. Гончар); Незабаром подали вагони, але пасажирів ще не випускали з вокзалу
(Л Смілянський).
Прості речення відрізняються від складних не лише будовою, а й значенням.
Елементарне просте речення із семантико-синтаксичного погляду — мовним знаком
однієї ситуації, а елементарне складне — знаком двох взаємопов’язаних ситуацій,
наприклад: Всі повтікали до Європи (Петро Панч); Уже душа не знала, де цей берег
(Л. Костенко).
Часто прості неускладнені з формально-синтаксичного погляду речення є се­
мантично ускладненими. Це ж стосується і складних елементарних речень. Завжди є
ускладненими з формально-синтаксичного і семантико-синтаксичного боку складні
багатокомпонентні речення, частини яких із семантичного погляду нерідко є теж
ускладненими, наприклад: На цвинтарі цвітуть старі тінясті липи (С. Василь-
ченко); Раз над Києвом стояла чудова весняна ніч, що так надихувала духом поезії
Гоголя й Пушкіна (І. Нечуй-Левицький); Тільки з переказів глухий гомін доходить, що
копали цей колодязь колись чумаки, чиї дороги пролягали в цих сивих степах
(О. Гончар). Складні речення характеризуються, складнішою семантикою, ніж прості.
Спільним для простих і складних речень є те, що до основного речення можуть
приєднуватися сполучниковим або безсполучниковим зв’язком винесені за його межі
предикативні одиниці, які дістали назву приєднувальні конструкції.
344 Синтаксис як розділ граматики
Приєднувальні конструкції- речення, що становлять додаткові повідомлення до
опорного речення, виділяючись при цьому в окреме самостійне речення.
Дехто виділяє приєднування як різновид синтаксичного зв’язку. Приєднувальні
речення можуть бути простими і складними, наприклад: Дніпро на нас розсердився,
плаче Україна. І я плачу (Т. Шевченко); Скільки шедеврів позникало з музею під час
війни… І не лише картини (О. Гончар).
Отже, прості і складні речення виділяються з урахуванням різних диференційних
ознак. У формально-синтаксичному і семантико-синтаксичному планах ці конструк­
ції часто не є співвідносними.