Загнітко Анатолій Панасович - Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис.

Розділ II. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ 1. ПИТАННЯ ПРО ОСНОВНУ СИНТАКСИЧНУ ОДИНИЦЮ

загрузка...
Питання про основну одиницю синтаксису вирішувалося лінгвіста­ми неоднозначно. Видається можливим виділити три напрями у вирі­шенні цієї проблеми. За першим — логіко-граматичним (Ф. І. Бус- ііпеїі) — речення є судженням, значить, одиницею мови є речення. При- нильники другого — формально-граматичного (П. Ф. Фортунатов, О. М. Пєшковський) — основною одиницею синтаксису вважали сло- іим-иолучення незалежно від того, чи виражає воно цілісне судження, •й ниступає тільки його частиною. Таким чином, речення, ототожню-

 

390


Синтаксис


ючись зі словосполученням, виступає частковим виявом словосполу­чення. До словосполучень за подібними аргументами належать і утво­рення типу Була весна, номінативні словосполучення (зелена сорочка, синє небо), словосполучення однорідних членів <Кожним словом, кож- ним променем, кожним болем своїм живе в душі нашого народу люди­на, що їй Ім’я — Леся Українка (О. Гончар)).

Речення виділялось представниками формального напрямку як «за­кінчене словосполучення». Лінгвісти цього напрямку вперше зосере­дили увагу на словосполученні, гцо сприяло активізації синтаксичної думки, її подальшому розвитку і прогресу.

загрузка...

Послідовники третього підходу (психологічного) обґрунтовували своє тлумачення речення через його основну ознаку, названу О. О. Потеб­нею «присудковістю» (пор.: темна ніч // ніч темна), гцо призвело до виділення основної одиниці синтаксису — речення. Унаслідок цього словосполучення стало підпорядкованою величиною.

О. О. Шахматов, розвиваючи погляди О. О. Потебні, виявив домі- нувальну властивість речення — предикативність, при такому підході «предикативні відношення виявляють уже існування речення» [Шах­матов 1941, с. 37-41]. За цією ознакою була встановлена відмінність словосполучення від речення. Поглиблюючи погляди О. О. Шахмато- ва, у синтаксичній науці почали говорити про предикативні та непре- дикативні словосполучення. В. В. Виноградов зауважує: «Словосполу­чення тільки в складі речення і через речення входить у комунікатив­ну систему категорій мови, засобів спілкування. Але воно належить так само, як 1 слово, і до сфери «номінативних» засобів мови, засобів позначення. Воно так само, як 1 слово, є будівельним матеріалом, який використовується у процесі мовного спілкування. Речення — витвір із цього матеріалу, який уміщує повідомлення про дійсність» [Виногра­дов 1960, с. 38].

На сьогодні актуальним постає вирізнення словосполучення з ре- ченнєвої структури і встановлення ємності цієї синтаксичної одиниці.

У сучасній лінгвістиці інколи під словосполученням мають на увазі поєднання двох і більше будь-яких слів (Л. Влумфільд) типу на березі, біля річки, в лісі, при дорозі, буду читати, буду співати. Віднесення аналітичних словосполук до словосполучень є некоректним, оскільки словосполучення витворюється поєднанням двох або більше повно­значних слів і виступає номінативною одиницею. Наявне також тлу­мачення словосполучення як такої одиниці, гцо витворюється внаслі­док дії активної валентності слова, пор.: читати книгу, співати пісню, копати землю лопатою, косити траву косою, забивати цвях молот­ком, хоча такий розгляд словосполучення є дегцо звуженим, оскільки не враховується сполучувальний потенціал імен предметної семанти­ки, наявність ознакових елементів при яких не може бути суворо ре­гламентованою: свіжий хліб//білий хліб//м’який хліб//дарницький хліб//український хліб; зелена трава//свіжа трава//молода тра- ва//скошена трава//нескоиіена трава та ін. Відоме також прагнення диференціювати внутрішньореченкєві компоненти, наявність яких зу-

 

РОЗДІЛ II. Словосполучення

 

391

 

мовлена валентним розгортанням предиката, і словосполучення, що й зумовлює твердження про відсутність словосполучень у реченні, у яко­му реалізовані тільки валентно зумовлені компоненти, пор.: Хлопець (х т о?) несе (щ о?) квіти (к о м у?) дівчині (з в і д к и?) з городу (худ и?) до хати (І. Р. Вихованець). У кожній а цих валентних реалізацій, крім лівобічної, першої, простежується структурно необ­хідна реченнєва ланка, яка відображає один з елементів відношень між компонентами відтворюваної ситуації.

Непоодинокими постають спроби розмежувати сурядні 1 підрядні словосполучення на тій підставі, що і перші, і другі відтворюють за­гальну схему відношень між компонентами відтворюваної ситуації (О. С. Мельничук, І. Р. Вихованець та ін.). Видається правомірним віднесення до словосполучень тільки таких поєднань слів, які сполу­чаються підрядним прислівним синтаксичним зв’язком.

 .

Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.